Sewed from Memories

The sewing of this outfit started as the first step to realise my chimerical plan not to buy any new meter of the fabric until my stash is over...:-) I can't say the containing of my "hide" is too big and very interesting but something fascinating may be found. I guess the quality of such home supply is defined mostly by the ideas you can carry out with its help and not by the prices and brands of the fabrics you reserved.


Пошито зі спогадів

Початок роботи над цим вбранням просто мав би бути першим кроком по реалізації мого маячливого плану не купувати жодного нового метру тканини до повного вичерпання... внутрішніх резервів:-) Не можу сказати, що ті запаси такі вже великі та цікаві, але щось гарне можна знайти, до того ж  думаю, що їхня якість визначається можливістю реалізовувати творчі ідеї, а не цінами та брендами наявних тканин.

The pattern #110 made me interested as soon as I saw it in Burda 3/2015. But as I had some doubts about its compatibility with my figure and height, it was decided to use for its sewing something what I had already had and in this way this sateen was chosen. There was 3.5 meters of it, enough for such a garment. And here the first sentiments came to my mind... The fabric was a present from my mum's old friend who once upon a time became mine. She supported me a lot when I lived far from home being a student of a sewing school, besides, many years I spent my summer and winter vacations at her place... I haven't seen her for more than 15 years already but obviously the work with the fabric couldn't help spelling some memories...




Модель №110 зацікавила мене щойно я побачила її в Burda 3/2015. Але оскільки я була не впевнена в її сумісності з моєю фігурою  і зростом, то вирішила, що маю пошити це вбрання з того, що є. Так і було обрано цей сатин, 3,5 метра якого виявилося достатньо для пошиття такої сукні-сорочки. І тут перші сентименти заволоділи моїм сумлінням... Тканина була подарунком від маминої колишньої подруги, яка стала моїм добрим другом. Вона підтримувала мене весь час поки я навчалася в кравецькій школі далеко від дому, і багато років я проводила у неї свої літні та зимові відпустки.  Ми не бачилися більше 15 років, але, звісно, робота з тканиною не могла не навіяти якихось спогадів.

And  while I was thinking over the modifications of the model, the next sentiment just overwhelmed me quite unexpectedly... I decided to apply some finishing to the dress as it is pretty bright and needed some framing.  The mono colour fabric I'd matched for that turned out to be the remnants from my Prom dress (to tell the true, it was meant to be for the Prom but I only cut it then, I sewed it only next year but the name left :-))...  the model was taken from Czechoslovak fashion magazine (either Dievca or Moda... don't remember exactly... I wonder if the magazine is still alive) and had no paper pattern so I drafted it myself... I have neither that dress (gave it to somebody long ago) nor that magazine now but instead I found my picture in that apparel... (the right moment for the sigh... shouldn't I sigh? I guess I haven't changed at all:-))).

А поки я міркувала над змінами до моделі, дуже несподівано нахлинув ще один напад сентиментальності... Я вирішила оздобити сукню якоюсь однокольоровою тканиною, оскільки основна доволі барвиста і потребувала якогось обрамлення. Те, що я підібрала, виявилося залишками від мого шкільного випускного вбрання (насправді, воно мало бути випускним, але тоді я його лише покроїла, пошила вже наступного року, а назва залишилася:-))... Та модель була з чехословацького журналу (або "Dіevca" або "Moda", напевно не пам'ятаю... цікаво чи той журнал ще живий) і не мала викрійки, тому я його конструювала сама... У мене зараз немає ані тієї сукні (віддала комусь кілька років тому), ані того журналу, натомість я знайшла своє фото в тому вбранні... (слушний момент для зітхання... і чого б це я зітхала, я ж ніц не змінилася:-))).

In fact, this model is a shirt dress so has the features of the both kinds of clothing and if the dress part was a quick and simple fun, the shirt - pretty troublesome and took me much more time.
So, cutting. Despite I had enough fabric in length, it is narrow in width (about 95 cm) so I had to refuse from the back pleat. Although I don't think it worsened  the result, maybe it is even better as the fabric is pretty dense.

Фактично, це - сукня-сорочка, тому має ознаки обох видів одягу. І якщо пошиття сукні було швидкою і простою забавкою, пошиття сорочки - досить клопітне зайняття і зайняло набагато більше часу.
Отже, крій. Хоча у мене і було досить тканини в довжину, завширшки вона всього десь 95 см, тому довелося відмовитися від складки по середині спинки. Не думаю, що це погіршило результат, може навіть так і краще, бо тканина  щільна.

What I changed in the pattern - its length. I thought that flying part will be too short if I'm going to wear the dress to work so decided to transfer it  for 12 cm lower along the side and in this way lengthened the dress for the same 12 cm.


Що я змінила в моделі - її довжину. Я подумала, що та відлітна частина буде надто короткою, що носити сукню на роботу, тому перенесла її на 12 см нижче вздовж бокової лінії і так само подовжила сукню на ті самі 12 см.

Besides, as always, to avoid bulging in the middle of the back as my length of the back doesn't correspond the Burda's, I changed the yoke.


Крім того, як завжди, щоб уникнути набігання тканини посередині спинки, оскільки моя довжина спини не відповідає Burda, змінила кокетку.

The first thing I made was the sleeves' plackets. I only made them once a life so considered to be the main pin in the... side. But it turned to be made pretty quick. Such details as separated plackets of any kind, collars and cuffs I always process in the way reversed to the given in the magazine. It means I always start sewing them at first their inside half to the wrong side of the main detail (either sleeve, or front or whatever) and then fold and sew to the right side.

Перше, що я зробила, обробила планку рукава. Я лише один раз в житті її виготовляла, тому вважала головною скалкою в боці. Напрочуд, робота пішла жваво, швидко і без особливих битв з рукавом. Такі деталі, як  будь які окремо покроєні планки, комірці та манжети, я завжди пришиваю в порядку, зворотньому до поданому в журналі. Тобто, спочатку завжди пришиваю внутрішню частину деталі до вивороту основної деталі (рукава, переду, тощо), а потім до лицевої частини.

At first, make a placket.



Спочатку виготовляємо планку.

Then cut the sleeve by the marked line, fold twice, iron and sew.


Потім розрізаємо рукав по нанесеній лінії, двічі підвертаємо, припрасовуємо і пришиваємо.

Now sew the placket to the sleeve. As I've already mentioned, at first to the wrong side, then to the right. Of course, it is my way only, it can be done by  the magazine's instructions as well.


Тепер пришиваємо планку. Як я вже згадувала, спочатку до зворотньої частини, потім до лицевої. Звісно, що це лише мій спосіб. Те саме можна зробити і за інструкцією в журналі.

NB! As it is clear from the picture I haven't got the right-angle placket on the wrong side of the sleeve. It is because I realised much later that the cut and the length of the placket must be the same. Then the triangle between two edges would be included inside the placket. Or the placket should be done shorter.


Тепер, зверни увагу. Як видно з моєї планки, в мене не вийшов рівний прямокутник на звороті, бо я вже потім збагнула, що треба було розріз рукава  робити такої самої довжини, як пришивна планка, а не коротший, тоді б маленький трикутничок між двома краями увійшов в середину планки. Або можна було планку зробити коротшу.

Next step is joining the main parts. Nothing special is here. Follow the instructions and sew the yoke to the back.  But then I work in the above mentioned way. At first I sew the inner yokes to the front parts and then upper ones.

Далі з'єднуємо головні деталі. Тут немає нічого особливого, діємо за інструкцією і спочатку пришиваємо кокетку спинки. А ось тепер я знову роблю,  як згадано вище: спочатку пришиваю внутрішні частини кокетки до передніх половинок, потім - зовнішні.

Now front plackets. I don't like to process these details separated but this time because of  lack of the fabric (to be exact, because of lack of its width to cut them as one single piece) and my wish to add some finishing I had no choice. The button placket is processed in the same way: at first sewed to the wrong side and then to the right.

Тепер планки застібки. Не люблю я обробляти пришивні планки, але через брак тканини (тобто її ширини для цільнокроєних планок) та мого бажання оздобити сукні, вибору у мене не було. З планкою для ґудзиків - жодних проблем. Пришиваємо, як і всі попередні деталі - спочатку до внутрішньої частини детaлі переду, потім до лицевої.

The upper placket is absolutely different. I also processed it in the different from the magazine's way. So nobody shouldn't do the same if he/she doesn't want or like. So work in such an order: at first sew the placket for the button holes along the front edge to the wrong side and then only one edge of the upper one.


Верхня планка - це зовсім інша справа. Я також обробляю її геть в інший спосіб ніж в журналі, тому, якщо комусь мій варіант не подобається, той і не мусить так робити. Отже, робимо в такому порядку: спочатку пришиваємо планку для петель уздовж краю переду зі зворотньої сторони, потім лише один край верхньої частини.

Now make the button holes. And then sew the down placket with holes to the upper across the placket between the button holes. In this way your placket will be steady and you mustn't make any further top stitches to keep it.

Тепер робимо петлі для ґудзиків. А потім пристрочуємо планку з петлями до верхньої частини планки між петлями впоперек планки. таким чином планка вже буде стійкою і не треба потім жодних строчок по верху.

Now cut the seam allowance for the down placket to make the seam thinner and sew the upper placket to the edge of the front part.

Тепер підрізаємо припуск на шов нижньої частини, щоб потоньшити припуск і пришиваємо верхню частину планки вздовж переднього краю лицевої частини переду.

A couple of words about the collar. A piece of advice: after sewing, turning out and top stitching and ironing I recommend to baste the detail in the middle while bend the collar slightly. Іt will help to keep the shape of it when it is ready. And don't  forget to compare the lengths of the front edges of the collar to have them the same.



Декілька слів щодо комірця. Невеличка порада. Після зшивання, вивертання, відстрочування і прасування я б порадила заметати його десь посередині з невеличким закручуванням, це допоможе зберегти його форму.  І не забуваємо перевірити чи однакової довжини краї комірця.

The ready look of the collar (upper and down parts).



Готовий комір виглядає ось так (верхній і нижній).

The collar sewed to the dress in the above mentioned way: at first to the inner side then to the outer.


Комір пришито до сукні в вище згаданий спосіб - спочатку до внутрішньої частини, потім до лицевої.

In the same way sew the cuffs.



В такий самий спосіб пришиваємо манжети.

Can't believe it is ready! Well, let me wear it at once!
At first something more classic - to go to the work. It turned out my old crocheted brooch is the best accessory for this dress. The chrysanthemum was made by this pattern.



Не можу повірити, що я її дошила! Давайте вже вдягати нарешті!
Спочатку щось класичне, щоб ходити на роботу. Виявилося, що найкращим аксесуаром до сукні буде моя давня плетена гачком брошка. Таку хризантему можна сплести за цим зразком.

Now something more relaxed, let's consider it to be not a dress shirt but the tunic. Wear the jeans, made pretty long ago from Burda 2/2007, #120. And add this necklace. Here I am :-)



Тепер щось трохи вільніше, вважатимемо, що це вже не сукня-сорочка, а туніка. Вдягаємо джинси. Пошиті давненько, модель 120 з Burda  2/2007. Додаємо це намисто. А ось і я:-)

I also can try some "folk" idea to embody: the waistcoat by this pattern seems to match the outfit well... Made me think about travelling...


Можна ще і такий собі "фольк" забацати: є у мене  плетена гачком за цією моделлю  желетка. Виглядає гарно.... Щось мене в мандри потягнуло...

It Seems to Wink :-) (CRAW Rope)

I can't say I'm looking for simple ideas... they find me themselves:-)) At least when it goes about this necklace:-) I just was watching this tutorial and, as it recommends to start the training CRAW with big beads, then took the blue crystals I had and followed the instructions.

Він підморгує  :-) (прямокутний джгут)

Не можу сказати, що шукаю прості рішення... вони мене самі знаходять:-)) Принаймні, коли йдеться про це намисто:-) Я просто переглядала цей МК і, оскільки тут рекомендується спробувати нанизування кубиками (чи то в "хрестик") з великих намистин, витягла сині кристали, і просто слідувала інструкції. 

The used crystals are good enough for the training but their shape isn't suitable for beading the real wearable rope because the thread is too well-seen. However,  my wish to use the acquired skill on the spot became irreversible and so I decided to add the matching seed beads to alternate the crystals. I must say at once I tried to get two seed beads, three and four between the crystals.  The three seemed to be the best variant for me.

Використані кристали доволі гарні, щоб практикуватись, але для виготовлення справжнього джгута, який можна одягнути "в люди", вони не підходять через свою форму - дуже видно нитку. Втім, моє бажання негайно використати набуту навичку вже стало незворотнім, тому я вирішила нанизувати бісер по черзі з кристалами. Одразу зізнаюсь, що спробувала отримати дві, три та чотири бісерини між кристалами. Варіант з трьома бісеринами сподобався найбільше.

And in this way I beaded all the 100 crystals I had and got 10 cm rope. What to do next I thought not long as had made a sample of the seed beads only as well. And that was the design decision - to make a combined necklace from crystal and seed beads parts of CRAW rope.

Таким чином я нанизала всі 100 кристалів, які в мене були і отримала 10 см джгута.  Що робити далі було просто вирішити, тому що сплела такий самий зразок прямокутного джгута лише з бісеру також. Так і народився дизайн - скомбінувати намисто з двох видів матеріалів, але одного виду нанизування.

To assemble the necklace I used jewelry wire and then sewed all the parts to make them keep the shape of the necklace, added the clasp and took pictures:-)

Щоб зібрати намисто, я скористалась ювелірним дротом, а потім зшила всі частини, щоб тримали форму, додала застібку і зробила фото:-)

As Serious As Daisy Dress:-)

No, this dress doesn't say "goodbye, summer", or "summer, please, stay for long". And it doesn't say "welcome, autumn" in any way either. It just embodies the absence of wish to come back to serious doings and responsible working days after such a wonderful summer. I mean the vacation is over pretty long ago (I have some doubts if it was indeed:-)) but it is so desirable to save relaxed and a little frivolous mood as long as possible so why not use some skills to pamper oneself with so bright outfit that makes one feel as if wrapped in a tiny piece of the daisy sky...

Сукня "Серйозна, як ромашка":-)

Ні, це сукня не "прощавай, літо", або "я так хочу, чтоби лєто нє кончалось". І в жодному разі це не сукня "welcome, осінь"...  Це просто втілене в одязі небажання повертатися до серйозних справ і відповідальних робочих днів після такого чудового літа. Тобто відпустка вже давно закінчилась (та вона, взагалі, була?:-)), але ж так хочеться залишатися в доброму гуморі і в трохи легковажному настрої якнайдовше. То чому б не скористатися своїм вмінням та не потішити себе таким   яскравим вбранням, що дозволяє почуватися нібито обгорнутим шматочком         ромашкового неба... 

So let's go:-)
For this bright cheerful staple, the pattern had to be simple but with a chance to use the draping ability of the fabric. And this model #107 from Burda 11/2005 corresponded to the expectation. The modifications are not pivotal but obvious: shortened sleeves, the facings instead of lining, and a zipper in the side seam instead of in the middle of the back. The latter was made without any necessity, just because the zipper I bought was as blue as the grass in the backyard (I have no idea why I chose it) so I just sewed a white zipper and in the side seam it doesn't catch the eye.

Отже, почнемо:-)
Для цього яскравого життєрадісного штапелю модель мала бути простою, але такою, щоб скористатися його чудової здатністю гарно драпіруватись. І ця сукня №107 з Burda 11/2005 цілком виправдала мої сподівання. Зміни в конструкції не кардинальні, але  очевидні: вкорочений рукав, обшивки замість підкладки і блискавка в боковому шві замість центру спинки. Це останнє не було б жодної необхідності робити, якби я купила "блискавку", яка б хоч приблизно нагадувала колір тканини, а не трави на  якомусь інопланетному городі, тому я просто вшила білу "блискавку" в боковому шві, щоб вона не муляла очі.

For a lovely look of such dresses, the hemming has the crucial meaning: its skirt is doomed to be sagging because of its bias cut. I've already mentioned this elementary trick to make a nice hem so just remind "how to" here once again. Generally, any skirt or dress's hem must be marked in this way but in the case of widening to the bottom skirts, it is obligatory.

Для гарного вигляду подібних суконь вирішальне значення має підрубка подолу спідниці, бо вона приречена витягуватися оскільки покроєна навскіс. Я вже згадувала цей елементарний прийом, тому зараз просто хочу нагадати, що за чим. Загалом, це стосується обробки подолу будь-якої спідниці, або сукні, але для тих, які мають розширення донизу, це просто обов'язкова техніка.

All the fibers have their own limit of sagging (if it is possible to say so) and it means the fabric can't sagging and stretching endlessly. That's why to avoid it while wearing the clothes, first of all, after finishing the work on your item, hang it for a couple of days for sagging and stretching.

Всі волокна тканини мають свій, так би мовити, ліміт витягування, тому тканина не може витягуватись безкінечно. Щоб уникнути цього під час носіння одягу, перш за все по закінченні роботи над виробом, потрібно дати йому відвісити хоч пару днів.

We must remember that the skirt should have the same length not from the waist to the hem (our figures are not perfect so it is just impossible) but from the ground to the hem. If you have a special device to do mark the hemline, then you are fine but if you, like me, just a usual person, invite your friend to help you. As for me, my mum always does it. As you see, we do it with the help of a long wooden ruler but any wooden stick can be used. By the way, I stood on the table just for the picturing. In real life do it barefoot standing on the floor, please, not to fall or hurt yourself or your table (as it happened to mine) in any way. So put the mark of the desired length of your skirt and on the ruler. Then turn very slowly (move, the ruler must stay on the same spot!) to make the same marks along all the width of your skirt. You'll be very surprised by what you see. The last mark must be checking: it means to coincide with the first one.

Маємо пам'ятати, що поділ спідниці повинен мати однакову довжину не від талії до низу ( фігури наші не досконалі, тому це просто неможливо), а від підлоги до спідниці. Якщо у тебе є спеціальний пристрій це робити, тоді ти все знаєш, але якщо, ти така ж звичайна людина, як і я, тоді поклич подругу допомогти. Мені все життя допомагає відмічати  лінію низу мама. Як бачиш, знадобиться дерев'яна лінійка і крейда. До речі, я залізла на стіл лише заради МК. В реальному житті роби це, будь ласка, босоніж на підлозі, щоб не зашкодити собі жодним чином, або не пошкодити стіл (як це трапилось з моїм). Отже, намічаємо крейдою бажану довжину спідниці на самій спідниці і на лінійці. Потім повільно рухаємось по колу і продовжуємо ставити такі самі мітки по всій ширині спідниці ( рухайся сама, лінійка має залишатися на місці!). Те, що ти побачиш, тебе дуже здивує. Остання мітка має бути контрольною, тобто збігатися з першою.

Now take the dress off and spread it on the table (if it is big enough or on the floor). Connect the chalk marks to get the hemline. Cut fabric by this new line. I prefer such marking just to even the bottom of the skirt, then cut and then mark the seam allowance. But somebody may like to mark the seam allowance at once: in this way, you can pin your hem and see what you have after sewing the hem.

Тепер знімаємо сукню і розкладаємо або на столі, якщо він достатньо великий, або на підлозі. Сполучаємо всі мітки однією лінією і таким чином отримуємо нову лінію низу. Обрізаємо зайву тканину по новій лінії. Я завжди в такий спосіб просто вирівнюю лінію низу, і вже потім намічаю припуск на підгин подолу. Але можна ставити мітки одразу з урахуванням припуску. Тоді можна підколоти його шпильками побачити, як спідниця виглядатиме в готовому вигляді.

You can hem the dress in any of your favourite ways. As for me, when working with thin fabrics, I just fold the edge twice for about 0.7 cm, iron it, and sew by the machine.

  

Можеш обробляти низ в будь-який свій улюблений спосіб. Я, наприклад, коли працюю з тонкими тканинами, просто підгинаю край спідниці двічі по 0.7 см, пропрасовую і застрочую на машинці.

As always after finishing the most interesting is the playing with paring the clothes. As the dress is light and the morning is pretty chilly, and I still want to wear the dress then something warm will match.

#1 - knitted cropped bordeaux jacket I made last year. The pattern was taken here.
#2 - off-white jacket, sewed long ago from some old Burda, right now don't remember what issue, but as soon as I came across it, I'll mention it here.
#3 - long yellow crocheted jacket, made three years ago. The pattern was taken here.

Як завжди, найцікавіше - погратися в комбінування одягу. Оскільки сукня легка, а ранкі вже прохолодні, а мені все ж таки хочеться її одягнути, то знадобиться щось трохи тепліше до пари.
№1 - плетений на спицях короткий жакет, який я зробила минулого року. Модель тут.
№2 - кольору небіленого полотна жакет, не новий, пошитий з давнішнього номеру Burda, точний номер не пам'ятаю, але як він мені трапиться, то одразу ж вкажу тут.
№3 - довгий жовтий жакет плетений гачком три роки тому. Модель тут.

And to adorn my everyday routine completely I added to the dress this necklace :-)





А щоб вже сповна прикрасити будні, я додала до сукні це намисто :-)

Fan's Fantasy:-)

So let's go on with magic doings:-) I am very glad that so many things are already known to that part of the mankind who consider themselves to be needleworkers and especially to those who are beaders! On the simple reason that there is no need to invent all those techniques and stitches and my only task is to use them to make something own while learning. Isn't it wonderful? :-)

The fresh example of this is a couple of the earrings I've just finished.

Фантазії на тему віяла:-)

Ну що ж, продовжуємо чаклувати:-) Я дуже рада, що так багато речей вже давно відомі людству, особливо тій його частині, яка вважає себе рукотворниками і серед них тим, хто захоплюється нанизуванням. І це з простої причини, що немає жодної потреби вигадувати всі ті техніки і стібки, а моє єдине завдання - використовувати їх, щоб зробити щось власне, поки вчуся. Хіба ж це не чудово!:-)

І маю гарний приклад, щоб це довести - пару сережок, яку я щойно закінчила.

The idea for the earrings was taken here on Fusion Beads. They also have a good tutorial for Brick Stitch Around a Bead, it is fully schemed so you can improvise and use it for whatever. What I actually did.

For my earrings I used Czech cut beads, bicones, crystal drops and, as couldn't decide what centre bead to choose, bought several of them and then omitted one after another until stopped on two variants.

Ідею для сережок я знайшла тут на сайті Fusion Beads. У них також є МК, як обплести намистину цегляним стібком, він повністю схематизований (тому англійська мова не проблема) і це дає можливість імпровізувати з ним, як заманеться, що я і зробила.

Для своїх сережок я використала чеську "рубку", біконуси, кристали краплі і, оскільки не могла вирішити, яку центральну намистину обрати, купила їх декілька і потім по черзі відкидала їх допоки не зупинилася на двох варіантах.

The first earring was made exactly by their instruction but the I didn't like the chosen blue bead and made another variant with rosy pearl bead. As it is bigger І changed the design and my variant seemed to be better ( for me, of course!)

If the original earring mostly reminds a fan, mine makes me think about either the moon or a bird or Egyptian motifs.

Першу сережку я зробила по даній інструкції, але мені не сподобалась обрана блакитна намистина, тому я замінила її на рожеву перлину (імітацію, звісно). Оскільки вона більша, то довелося змінити і дизайн і мій варіант мені більш до вподоби.

Якщо оригінальна сережка справді нагадує віяло, то моя навіює думки чи то про неповний місяць, чи пташку, чи про якісь єгипетські мотиви.

It was not difficult but very pleasant to work on the earrings. And I've got them are airy with modest shining. I guess I should try to make a round without a bead some day...It seems I have an idea..:-)

Працювати  над сережками  було не важко і приємно. Зрештою вони вийшли легкі, з помірним сяянням. Мені видається, варто якось спробувати зробити коло без намистини...Маю ідею...:-)

Spring & Autumn Necklace

Creativity is a well-known kind of magic and all what you need to be a magician is to have ideas, inspiration and some craft's skills. For example, despite the heat we were fretting about the most of summer here, now when the signs of autumn are becoming visible, I think it would be funny to unite the colours of autumn and spring, the times of blossoming and fading, in one item. In such a way the colour style for this new set of jewelry was chosen. It embodies both gentleness and saturating. 

Намисто "Весна й Осінь"

Творчість, як відомо, це щось на зразок магії, і щоб трохи почаклувати все, що тобі потрібно - це ідеї, натхнення і якісь навички ручної роботи. Наприклад, незважаючи на спеку, на яку ми тут жалілись майже все літо, зараз, коли ознаки осені стають помітнішими, думаю, було б цікаво поєднати кольори осені і весни, пори розквіту і замирання, в одному виробі. Так і з'явилась кольорова гама, що втілює і ніжність і насиченість, які я обрала для цих прикрас.

I like beaded beads a lot. Their diversity seems to be unrestricted and varies form very simple and available samples to quite complex and costly. Peyote beads are pretty easy and quick ( after you beaded about 10 of them:-)) to make. You can make them in mono colour or with ornament: your taste and fantasy are the only push. The Internet is full of pictures and tutorials. I guess the important thing for choice in this case - the proportions, I mean, length and the thickness of the bead. For me pretty helpful was the idea from Fashion Magazine 12/2014. So I used their scheme and made 19  full length beads and 4 shorter ones. 

Probably it is nothing new but not to buy the capes or any kind of spacer bars to decrease the peyote bead hole for further stringing, I made it with brick stitch beading right from the edge row of the ready bead.

Мені подобаються нанизані намистини. Їхнє розмаїття здається безмежним і різниться від простих і доступних зразків до складних і витратних. Мозаїчні (або пейот) намистини прості і досить швидкі (після того, як ти зробила їх 10 штук:)) у виконанні. Можна робити їх однокольоровими, а можна з орнаментом: твій смак і фантазія - єдина рушійна сила. В Інтернеті повно фото і МК. Що важливо для вибору в цьому випадку - це, як на мене, пропорції, тобто довжина і товщина намистини. Мені згодилась ідея з "Модного Журналу" № 12/2014, тому я використала їхню схему і нанизала 19 намистин в повну довжину і 4 коротших.

Мабуть тут нічого нового немає, але щоб не купувати жодних роздільників для зменшення отвору мозаїчних намистин для подальшого нанизування, я це зробила цегляним стібком, нанизуючи його одразу з краю готової намистини.

And some notions about the bezel for a pendant. Аs I already have some experience in making that, I didn't use any new tutorial but if you need, chose the one to start with right-angle weave chain. Besides, my pendant's bead is big and pretty twisted so it turned out the chain must be measurably longer than the length of the bead's edge. The first picture was made during the first try ( you see the chain is the same length as the bead's edge), it was wrong and had to be remade.

Декілька зауважень щодо обплетення намистини для кулону. Оскільки в мене вже є деякий досвід, мені не знадобився якійсь  новий МК. Але, якщо тобі потрібен, то обирай той, що починається з ланцюжка в хрестик. Крім того, моя намистина велика і трохи перекрученої форми, тому цей ланцюжок має бути помітно довший ніж довжина краю намистини.  Перше фото було зроблено під час першої спроби ( добре видно, що ланцюжок однакової довжини з краєм намистини), це було неправильно і довелось переробляти.

And after all the components are ready - join them in your own way. At first I made the earrings? had few variants but the simplest turned to be the nicest:-)

Коли всі елементи готові - з'єднуємо за власним смаком. Спочатку зробила сережки, було декілька варіантів, але найпростіший виявився найгарнішим:-)

Then the necklace. While beading the peyote beads I thought how to decorate the pendant and couldn't choose any of variants at once so, unfortunately, had to sew the jump rings for the decor after the pendant was ready and it is not so neat as it should  be although it is not noticeable from the front.

Потім намисто. Поки нанизувала мозаїчні намистини, я все думала, як мені оформити готовий кулон і не змогла нічого вибрати одразу, тому, на жаль, довелося пришивати кільця для підвісок вже на готовий кулон, і це вийшло не так охайно, як мало бути, хоча і не помітно з лиця.

That's all. Let's wear the jewelry with pleasure, stay proud with our creativity and enjoy the changing season:-)

(All about the coat is here.)

Ось і все, носімо чудові прикраси, пишаймося своєю творчістю і насолоджуємося зміною пори року:-)
(Все про пальто - тут.)