Knit Patchwork Waistcoat with Alize Yarn

If it is possible to say, I am a fan of Alize Yarn channel on YouTube, at least a subscriber :-) It's on the simple reason that their yarn is available and affordable for me to buy here. The brand's designers and knitters are very creative, and despite their tutorials are in Turkish, using the subtitles and charts it is not hard to follow the demonstration. I am fond of plenty of their models but as soon as I saw this Knit Patchwork Sweater, I ordered the yarn at once and after getting the parcel started knitting without a moment of procrastination. 

Плетений жилет "Клаптики" з пряжи Alize 

Якщо можна так сказати, я фанатка каналу Alize на YouTube, принаймні, підписниця :-) Причина цього дуже проста - ця пряжа доступна для мене тут і по наявності асортименту і по грошах. Дизайнери фірми дуже творчі люди і, незважаючи на те, що їхні майстер класи турецькою, використовуючи субтитри і схеми, не так і важко слідкувати за демонстрацію. Мені подобаються багато їхніх моделей, але щойно я побачила цей плетений клаптиковий светр, одразу замовила пряжу і, отримавши посилку, без жодних зволікань стала до роботи. 

I ordered yarn exactly of the same colours and after the motifs were ready joined them exactly in the same way as they are in the video. The only things I changed, I added a couple of rows to every patch to get a bit longer waistcoat. 

Я замовила точно такі кольори пряжі і, як мотиви були готові, з'єднала їх так само як у відео. Єдине, що я змінила, я додала пару рядків до кожного "клаптику", щоб жилет вийшов трохи довший.

The waistcoat is very comfortable, soft, warm, and cozy. It was knitted quite quick. In the photos the waistcoat is paired with a green skirt, white blouse and decorated with Bee Brooch. 

Жилет дуже зручний, м'який, теплий та затишний. Сплела його доволі швидко. На фото жилет скомбінований з зеленою спідницею, білою блузкою та прикрасила брошкою "Бджілка".

Yellow Linen Waistcoat

The yellow trousers could stay lone too long in no way:-)
I have never been a fan of the early 70ths fashion... as well as some other periods:-) I don't know why... Maybe just because I perceive fashion pretty superficially and only from the point of view how much the patterns and design suit me. But I don't think I have to explain why because it is not the question to think about at all. I only remember that a couple of fashion magazines, that my mum had from that time, were not my favourites and when they were lost for some reason, I never missed them:-)
But suddenly in  Burda Special Vintage 2016 issue, that devoted the 70ths' designs entirely, I yet liked few more things except the trousers and among them - a long double-breasted waistcoat. As soon as I saw it, I was sure I would make it and it would be yellow and together with the trousers, they would create a suit. And here it is, the fact that from the intention to the sewing a year passed is not important at all because sometimes it happens such plans realization takes much more time:-)

All about earrings is here.

Жовтий лляний жилет

Жовті штани аж ніяк не могли довго залишатися самотніми:-)

Я ніколи не захоплювалася модою ранніх 70-х... так само як і деяких інших періодів:-) Не знаю чому... Можливо через те, що сприймаю моду доволі поверхово і лише з тієї точки зору, наскільки мені личитимуть відповідні моделі і конструкції. Але я і не думаю, що маю пояснювати чому, бо це взагалі не питання варте роздумів. Я лише пам'ятаю, що коли з якоїсь причини загубилися пару маминих журналів мод з того часу, я ніколи за ними не сумувала, тому що вони не були моїми улюбленими:-)

Але раптом в тому ж таки числі Burda Special Vintage 2016, яке цілком присвячено моделям 70-х, мені сподобалося ще декілька речей крім тих штанів і серед них - довгий двубортний жилет. Щойно я його побачила, була впевнена, що пошию його і що він буде жовтий і що разом із тими штанями вони утворять костюм. І ось він тут, а той факт, що між наміром і виконанням минув рік, не має значення, бо буває, що між такими планами минає і набагато більше часу:-)

Все про сережки тут.

It was quick sewing. I refused from the lining, of course, as the waistcoat is made of linen, so had to cut and sew the facing for the armholes. I cut the facings from the remnants so it was better to make them with the seam. The facings can be cut either by the paper patterns or, as I did, by the parts of the waistcoat.



Пошиття було швидким. Оскільки жилет з льону, я відмовилася від підкладки і викроїла обшивки для обробки пройм. Кроїла з залишків тканини, тому було зручно це зробити зі швом. Кроїти можна або по паперовій викрійці або по вже готовим деталям жилету, як це зробила я.

I also changed the number and the position of the buttons. I understand that designers have a lot of ideas but when it goes about the buttons, the most practical idea is to sew them in the points of the biggest tension of the clothes. It means on the breast, waist and hips lines. At least for the figures that have all those lines:-) The buttons on the hips line are not necessary here.

Також я змінила кількість і розташування ґудзиків. Розумію, що у дизайнерів повно ідей, але коли йдеться про ґудзики, найкраща ідея - розташувати їх в місцях найбільшого натягу одягу. Це означає по лінії грудей, талії та стегон. Принаймні для фігур, які таки лінії мають:-) Ґудзики на лінії стегон тут не потрібні.

Tweed Waistcoat or When the Laziness Wins

Sometimes even laziness inspires. How could it be? Very simple. For example, I hate changing the threads into the overlocker from one colour to other... no, it is neither long nor hard... I'm just lazy to do it. It is exactly the case when a person invents the story, that maybe or hardly ever happens. I imagine that suddenly I fasten the threads badly and the knots won't pass through all those holes and loopers, the threads will tear and then I will have to take tweezers and pull the threads through all the labyrinth of the machine's guts.
That's why after finishing the sewing project I think what to make next and evade changing the threads into the serger. This only can happen either if the colour style of the next item doesn't change or if the new project needs no overlocking. This time my laziness led me to sewing the waistcoat from Burda 10/2010 (pattern #125) to pair with the skirt. So I didn't just avoid the changing of the thread I avoided using that machine at all because the waistcoat is lined fully and the seam allowances don't need any processing. That is indolence indeed:-))

The outfit completed with a red flower I beaded the other days. It was made to match the suit purposely and I already accepted the fact I've got a necklace instead of the brooch.

Твідовий Жилет, або Коли лінь перемагає

Іноді надихають навіть лінощі. Як? Дуже просто: я, наприклад, не люблю міняти нитки в оверлоку з одного кольору на інший.. ні, це не важко і не довго, просто... лінуюся я це робити. Це якраз випадок, коли людина вигадує цілу історію, яка ще невідомо чи трапиться чи ні. Ось я уявляю, як раптом погано зв'яжу старі і нові нитки, вузлики не пролізуть через ті всі отвори ниткоспрямовувачів та петлителів, нитки порвуться, тоді треба брати пінцет і лазити по всій машинці.

Тому перше, про що я думаю, коли закінчую кравецький проект, щоб такого наступного пошити, щоб не міняти нитку в оверлоці. Останнє трапляється в двох випадках, якщо кольорова гама тканини не змінюється, або шиється щось, що не потребує обробки зрізів. Цього разу лінощі довели мене до пошиття  твідового жилету з Burda 10/2010 (модель №125) в пару до спідниці. І тепер не треба не лише нитки в оверлоку міняти, він тут взагалі не потрібен, бо припуски на шви не обметують, якщо виріб на підкладці, а мій жилет якраз такий і є.  Оце вже справжня лінь:-))

Вбрання доповнено червоною квіткою, яку я днями зробила. Її було задумано спеціально до нього і я вже змірилася з тим, що замість брошки отримала намисто.

Generally it is a quick project. The fact the waistcoat was resting on my working table more than two weeks doesn't concern the difficulty of its sewing. In the magazine it has the illustrated instructions and I only can add a couple of notes from my experience.

Загалом, це швидкий проект. Той факт, що жилет пролежав на моєму робочому столі більше двох тижнів жодним чином не стосується складності його пошиття. В журналі він іде з ілюстрованим курсом, то я лише додам декілька зауважень з власного досвіду.

1. Although the magazine tells us to reinforce the lining with the interfacing, I did it with the waistcoat itself. The lining is usually smooth fabric (rayon or silk) so the interfacing is kept badly on it.

1. Хоча журнал каже нам укріпити зрізи пройм підкладки, краще це зробити зі зрізами  жилета. Підкладка, як правило, гладенька тканина і тому прокладки клеяться і тримаються на ній погано.

2. There is no troubles with the collar but when joining the collar, bodice and lining I would recommend at first to sew the corners of the collar to the waistcoat on the sewing machine. In this way you will be sure the collar's short sides won't remove and will be even.



2. Немає жодних проблем з обробкою коміра, але при зшиванні основної частини, коміра і підкладки я б рекомендувала спочатку  пристрочити кінчики комірця до жилета. таким чином можна бути впевненим, що його короткі сторони не  зрушаться і будуть однаковими.

3. Before turning the waistcoat  out it looks in this way. Don't forget to cut the seam allowance to about 0.5 cm and make short cuts to the seams on curvy lines.


3. Перед вивертанням на лицеву сторону жилет виглядає ось так. Не забуваємо перед вивертанням жилета підрізати припуски на шви десь до 0,5 см та зробити надсічки до швів на скруглених відрізках

.

4. As always on the corners of the details make the bias stitch to  have ready corners even without any bulging.





4. Як завжди  у кутках деталей виконуємо косий стібок, щоб в готовому вигляді куточки були рівними і без усіляких опуклостей.

5. Before sewing the side seams baste the belts to the back's seam allowance.


5. Перед зшиванням бокових швів приметуємо паски до бокових припусків спинки.

6.  I already told very detailed how to sew the lining to the upper part on the sewing machine in this post. For this waistcoat it is much easier to do this. After turning the waistcoat out and sewing the side seams baste the hem.

6. В цьому дописі я вже докладно розповідала як пришити підкладку до основної частини виробу на машинці. Для такого жилета це зробити ще простіше. Після вивертання і зшивання бокових швів заметуємо припуск на підгинку низу.

Pin and baste the hem seam allowance of the waistcoat and the lining. Leave the short part in the middle of the back for the further waistcoat's turning out. Then sew it them together. 

Сколюємо і заметуємо припуски на підгинку низу жилета та підкладки, залишаємо короткий відрізок для подальшого вивертання жилета по середині спинки незшитим. Потім прокладаємо строчку на машинці.

Now the hem's allowance must be sewed to the waistcoat with a slip stitch. It can be done in any other stitch, the quality will be known for you only:-) The obligation - your thread mustn't be seen on the right side of the waistcoat.





Тепер треба підшити жилет потайним стібком. Це можна зробити і будь-яким іншим стібком, якість буде відома лише тобі. Єдина умова - нитку не має бути видно з лиця.

Now turn the waistcoat out and sew the hole with slip stitch.



Тепер вивертаємо жилет і зшиваємо отвір потайним стібком.

7. All the edges except the hem I processed with top stitches.


7. Всі краї, крім нижнього, я обробила оздоблювальною строчкою.

8. About sewing the buttons or to be exact their placing. Maybe for the smallest size the marking of the buttons on the paper pattern is right but for the bigger ones it is surely wrong. It is easy to see if just to fold the pattern on the centre line. You see the marks of the holes and the buttons don't coincide and it means that in a ready waistcoat the position of buttons' rows will be asymmetrical. In my case the buttons are sewed about 2 cm closer to the centre but it depends on the size, I guess. Having in mind that I would recommend to cut the facing by the pattern of the central front part or reinforce the front part with interfacing instead of the facing. Otherwise the buttons are sewed just to two shares of the fabric (main and lining) and it is not very good.

8. Про пришивання ґудзиків, чи, точніше, про їхнє розташування. Можливо, для найменшого розміру, їхні мітки на паперовій викрійки правильні, але для більших розмірів вони не підходять. Це добре видно, якщо просто зігнути викрійку навпіл по ліній центру: мітки ґудзиків і петель не збігаються  і тому в готовому вигляді ряди ґудзиків будуть пришиті асиметрично. В моєму випадку ґудзики пришиті приблизно на 2 см ближче до центру, але думаю, це залежить від розміру. Пам'ятаючи про цей факт бажано або покроїти підборт за викрійкою середини переду, або укріпити прокладкою середню частину переду, а не підборт. Інакше ґудзики пришиватимуться всього до двох шарів тканин (основної і підкладки), а це не дуже добре.

When telling about the way I'm going to wear the waistcoat I can't help telling about a wonderful person, my G+ friend +Ela W. She is a talented knitter and presented me one of her works - a very nice and stylish scarf that wraps the body like a liana with its big picturesque leaves. It was very unexpected and probably that what is called a Christmas wonder:-) A skillfully made thing, the scarf surely matches the outfit. And I still don't know what I did so deserving to get such a gift, thank you +Ela W.  very much!

Розповідаючи про те, як збираюсь носити це вбрання, не можу не згадати про чудову людину, мою G+ подругу +Ela W. Вона талановита в'язальниця і подарувала мені одну зі своїх робіт - дуже гарний і стильний шарф, що огортає тіло наче ліана з великим живописним листям. Це було дуже несподівано і мабуть якраз це і називають Різдвяним дивом:-) Майстерно зроблена річ шарф добре пасує до костюму. А я так досі і не знаю, що такого зробила, щоб заслужити такий дарунок, щиро дякую +Ela W. !

It is also possible to unbutton the waistcoat up from the waist, then the front parts will become lapels and the belts can be tied in front (their length lets do it).

If I have any more ideas, will make a couple more photos... some day.. may be..:-)

Можна також розстібнути ґудзики від талії до верху, тоді передні частини перетворяться на вилоги, а паски зав'язати по переду (їхня довжина дозволяє).

Якщо матиму ще ідеї, зроблю ще пару фото... колись.. можливо...:-)

OKSAMYT OKSANA Trousers:-)

In Ukrainian velvet is "oksamyt" and obviously I couldn't keep myself from the temptation to use this wordplay for my new project's name :-) By the way, "velvet" in Ukrainian is English "curdoroy":-))
Velvet, together with different kinds of silk, is not the material desiring to become clothes. Probably, the producers have never told velvet that it is just textile and that any tailor is able to find the tricks to tame this fabric to transfer it in apparel anyway.
The chances to subdue velvet are pretty big. The main thing is to mind its features and repeat oneself as a refrain how luxurious the fabric is and how noble the new outfit will look when is ready. And forget about the nonsense doubts if  velvet is in fashion or not. It is classic material and classics is always timeless. The only reason to make choice whether to sew or not to sew is if the fabric pleases you or not. For instance, I like it.  I can't say I worked a lot with it but I certainly know the behaviour of its main kinds while being sewed.

The hat, mittens and the earrings are this year projects as well as the pants.

Штани "ОКСАМИТ  ОКСАНA" :-)

Оксамит, подібно до більшості різновидів шовку, це  не той матеріал, що мріє стати одягом. Мабуть, виробники ніколи йому не казали, що він - тканина і що будь яка кравчиня завжди знайде прийомчики, як ту тканину приборкати, щоб вона все ж таки перетворилася на вбрання:-)
Шанси підкорити оксамит є, головне - зважати на його особливості і в процесі роботи постійно нагадувати собі, яка ж ця тканина розкішна і як шляхетно виглядатиме наша обновка. А ще не забивати голову різними дурницями про те, чи він модний чи ні. Це класична тканина, а класика завжди поза часом, тому єдиний критерій, коли вирішуєш "шити, чи не шити" - наскільки оксамит тобі подобається. Мені, наприклад, подобається. Не можу сказати, що я багато з ним працювала, але напевно знаю, як поводяться його основні види в роботі. 

Шапочка, мітенки і сережки, так само як і штанці, цьогорічні вироби.

On my way of making my stash empty I came across a small piece of black velvet, that stored there not less than 20 years  so it is the right time to use its leftover.  There used to be a whole roll of it: in the 90s' crises our people sometimes got the salary with different goods instead of money and this velvet appeared in the house exactly in this way. I already sewed and worn a pair of trousers from it and about three or four years ago made a waistcoat so there  seemed to be enough remnants to make cropped pants or, as they are called, capris.  Although they are pretty comfy for summer, I don't like such kind of trousers very much: they shorten  legs visually so suit only long-legged tall women. In cold seasons they look much more ugly especially when wearing with shoes or boots. But I decided to pretend I knew nothing about that and if to wear them with high boots, my consciousness will stay clear.
I found long ago chosen pattern #109B from Burda 9/2002 and started working.

На шляху по спустошенню моїх старих запасів я натрапила на маленький відріз оксамиту, який зберігався у мене не менш 20 років, тому якраз настав час використати його залишки.  Цілий рулон цього оксамиту з'явився в будинку, коли в кризові 90-ті деякі люди отримували зарплатню не грошима, а товарами: це був якраз такий випадок. Я якось вже пошила з нього і зносила пару штанів, а десь роки три-чотири тому зробила жилет, а того, що лишилося здалося достатньо для пошиття коротких звужених штанців, які ще називають капрі. Хоча вони досить зручні для літа, я такий фасон не люблю: вони пасують лише довгоногим високим жінкам, бо візуально вкорочують ноги. В холодну пору року вони виглядають ще потворніше, особливо, якщо вдягти їх з черевиками чи туфлями. Але я вирішила прикинутися наче мені нічого такого невідомо і якщо вдягатиму їх з високими чоботами, то моє сумління залишатиметься чистим.
Отже знайшла давно відібрану модель №109 з Burda 9/2002 і приступила до роботи.

The first stumble moment with velvet is cutting. It is because of pile, or to be exact, its direction. I still don't know those rules; to define how to cut the fabric right - just hang the piece and see where it gives nice saturated colour, then draw few arrows on the wrong side along the length of the fabric and keep that direction while cutting.


Перша пастка у роботі з оксамитом - крій. Через його ворс, чи точніше, через напрямок ворсу. Я ті правила так і не вивчила: щоб визначити, в якому напрямку кроїти, просто повішай тканину і подивись в якому напрямку вона дає яскравий насичений колір, потім на вивороті намалюй декілька стрілок по довжині тканини і притримуйся цього напрямку поки кроїтимеш. 

Next stop to think is the width of the fabric. In old times they produced some textile very narrow. For example, my piece was just 68 cm wide. I am surely not the one who can cut trousers from this quantity of fabric. So we'll do the same what our grannies did: add some kind of  triangular insert to the back half of the pants. The technology allows us to do that so why not to use this trick to save fabric or to have the trousers fit.

Наступна проблема - ширина тканини. В старі часи деякі тканини виробляли дуже вузькими. Наприклад, мій відріз всього 68 см завширшки. Щоб викроїти штанці на мене, цього точно не досить. Тому робимо те, що робили наші бабусі: додамо такий собі трикутний клин до задньої половинки. Технологія нам дозволяє це зробити, то чому б ні, якщо можна зекономити тканину або щоб штани нам були по фігурі.

Using the example of this insert, it is worthy and necessary to talk about sewing the fabric. The velvet pile makes the main problem here. And the higher the pile the more troublesome the sewing is because the layers of the fabric always try to displace from the seam line. To prevent that it is good both to baste the details with diagonal stitch and have seam allowances pinned while sewing on the machine.

На прикладі цієї вставки, варто і необхідно поговорити про зшивання самої тканини. Ворс оксамиту - тут головна проблема і чим він вищий, тим більше мороки, тому що шари тканини повсякчас намагаються зміститись. Щоб цьому запобігти, краще заметувати деталі косим стібком і залишати булавки  в припусках на шви, поки строчиш на машинці.

And the most important part is ironing the velvet. I exactly know there is a special device for it. I don't know its English term and not going to look it up because I have never seen and used it in reality, only read in the manuals on Technology. I also once tried to use a towel as a cloth for ironing but it should be with high pile as well and very stiff otherwise you'll get pressed shining pile. So what I do. I use an ordinary clothes brush to put under right side of the fabric. It is not so quick to iron then but if you are not going to make costumes for crowd scenes of a historical saga, you have a plenty of time to have your outfit well-looking. The temperature depends on the kind of your velvet (cotton, silk or synthetic), steam it a little.

І найголовніше - прасування оксамиту. Є такий спеціальний пристрій, мабуть, українською кардострічка ("кардолєнта" рос.), але я і не збираюся шукати, як правильно, тому що я ніколи в житті її не бачила і не користувалась, а лише читала про неї в підручнику з технології. Також одного разу я спробувала скористатися рушником, щоб підкласти для прасування, але він має бути з високим ворсом і дуже жорстким, інакше лас не уникнути. Що я роблю. Підкладаю під оксамит звичайну щітку для одягу. Прасування не дуже швидке в такому випадку, але ж ти не збираєшся шити костюми для масовки історичної саги, тому у тебе купа часу, щоб надати своєму вбранню гарний вигляд. Температура залежить від виду оксамиту (чи він на бавовняній, шовковій, чи на синтетичній основі), пара помірна.

As my piece of velvet was really small I also had to shorten the length of the capris for 2 cm and made the facing for the processing the hem. I used some remnants of wool ( I guess it also will be nice to make it of different colour) for that.
Cutting the facing for the hem. Make the only detail  for two halves.


Оскільки мій відріз і справді був дуже маленьким, мала кроїти штанці коротшими на 2 см, а для обробки низу кроїти обшивку. Для цього знайшла рештки тонкого сукна (думаю, буде також непогано зробити її іншого кольору).
Крій обшивки низу штанин. Зроби одну деталь на дві половинки.

There is nothing special with this work. To make it easier at first sew the facing to the bottom, then the side seams of the pants and only then turn the facing out.  Sew the inner edge of the facing to the pants with a slip stitch, you are not obliged to make the stitch perfect because velvet is ideal fabric to cover any fails with it.

Нічого особливого в цій роботі немає. Єдине, щоб спростити роботу, спочатку приший обшивку до низу штанин, потім бокові шви, а потім вже вивертай і виметуй обшивку. Відлітний край обшивку приший потайним стібком, при цьому можна не прагнути досконалості виконання, бо оксамит - ідеальна тканина, щоб приховати його недоліки.

I also cut the band for the trousers from the same wool. It is sewed in my usual way: at first inner side, then outer side with top stitching. I already told about it a lot, e.g. here. My only notion as for this certain project. I made the band in full and then sewed a zipper to the pants as if it was the single piece. It is not very professional but it surely decreases the number of the fabric layers and іt is very good for such pants.
I recommend to sew loops in the band seam to hang the pants to avoid the further pile pressing on the folds of the fabric.

З того ж самого сукна я покроїла і пояс штанів. Пришивала у звичний для мене спосіб: спочатку внутрішню частину, а потім зовнішню з подальшим відстрочуванням оздоблювальним стібком. Я вже багато про це розповідала, наприклад, тут. Моє зауваження стосовно цього певного виробу. Я пришила пояс повністю і потім пришила блискавку до штанів, як до однієї деталі. Це не дуже професійно, але зменшує кількість шарів тканини, що для таких штанів дуже добре.
Рекомендую також пришити петлі в шов пояса, щоб вішати виріб для запобігання утворення лас на загинах.

Sewing a zipper to the velvet is not enjoyment as well. The enjoyment is the final result with less trouble:-) Without long story I can say that you can sew zipper with hands. It will be quick and neat and thanking to the pile not very noticeable. Maybe modern sewing machine can do it themselves instead of a seamstress, mine is not so skillful:-)
I removed a zipper to the side seam, and applied a usual one for the pants not the invisible one. Just to provide my calm life without fear to fix the zipper in future or if I ever need, to make it quicker.
Besides, the upper part of the zipper was sewed from the wrong side because I couldn't make it stay still. The result is not bad. It would be even better if I sewed with black threads instead of dark dark khaki. But it was the strongest tread I had at that moment so I have no remorse about this.

Пришивання блискавки до оксамиту - також не велике задоволення. Задоволення - це досягти гарного результату з мінімальними труднощами. Щоб не розповідати довгих історій, одразу можу сказати, що це можна зробити вручну.  Це буде швидко, охайно і не дуже помітно завдяки ворсу. Можливо, сучасні швейні машини роблять це саме замість кравчинь, але моя не така вміла :-)
Я перенесла блискавку  в боковий шов і втачала звичайну брючну замість потайної. Просто щоб забезпечити собі подальше спокійне життя без остраху ремонту блискавки або, якщо знадобиться, щоб зробити це швидко.
Крім того, верхню частину блискавки я пристрочила по зворотній стороні, тому що не змогла  втримати її на місті. Результат непоганий, а був би ще кращий, якби я шила нитками чорного кольору замість темного темного хакі. Але це були найміцніші нитки, які мала під рукою на той момент, тому не маю жодних докорів сумління.

A couple words about the waistcoat. Pattern #122 from Burda 9/2006. As I have no pictures of work on it, I only can say it turned out to be a good stash booster for the remnants of lining (it very often happens to my waistcoats) and to make it warmer all the lining was doubled with padding polyester.

Декілька слів про жилет. Модель №122 з Burda 9/2006. Оскільки немає фото роботи над нею, просто скажу, що на виріб згодились залишки підкладочних тканин (з моїми жилетками таке постійно трапляється) і щоб зробити її теплішою, вона була повністю дубльована синтепоном.

In this way it looks all together with the mantel sewed two years ago by pattern #106A from Burda 11/2005.





Ось так це виглядає все разом з накидкою, яку було пошито два роки тому по моделі №106А з Burda 11/2005.

Who is interested, in this way the mantel looked just sewed then.
The pattern of the hat you can find here and the cowl is here.


Кому цікаво, так виглядала вона тоді щойно пошитою.
Як сплести капелюшок можна знайти тут, а як снудик тут.

Shirt Dress, or Sewed from Memories

The sewing of this outfit started as the first step to realise my chimerical plan not to buy any new meter of the fabric until my stash is over...:-) I can't say the containing of my "hide" is too big and very interesting but something fascinating may be found. I guess the quality of such home supply is defined mostly by the ideas you can carry out with its help and not by the prices and brands of the fabrics you reserved.


Сукня сорочка, або Пошито зі спогадів

Початок роботи над цим вбранням просто мав би бути першим кроком по реалізації мого маячливого плану не купувати жодного нового метру тканини до повного вичерпання... внутрішніх резервів:-) Не можу сказати, що ті запаси такі вже великі та цікаві, але щось гарне можна знайти, до того ж  думаю, що їхня якість визначається можливістю реалізовувати творчі ідеї, а не цінами та брендами наявних тканин.

The pattern #110 made me interested as soon as I saw it in Burda 3/2015. But as I had some doubts about its compatibility with my figure and height, it was decided to use for its sewing something what I had already had and in this way this sateen was chosen. There was 3.5 meters of it, enough for such a garment. And here the first sentiments came to my mind... The fabric was a present from my mum's old friend who once upon a time became mine. She supported me a lot when I lived far from home being a student of a sewing school, besides, many years I spent my summer and winter vacations at her place... I haven't seen her for more than 15 years already but obviously the work with the fabric couldn't help spelling some memories...




Модель №110 зацікавила мене щойно я побачила її в Burda 3/2015. Але оскільки я була не впевнена в її сумісності з моєю фігурою  і зростом, то вирішила, що маю пошити це вбрання з того, що є. Так і було обрано цей сатин, 3,5 метра якого виявилося достатньо для пошиття такої сукні-сорочки. І тут перші сентименти заволоділи моїм сумлінням... Тканина була подарунком від маминої колишньої подруги, яка стала моїм добрим другом. Вона підтримувала мене весь час поки я навчалася в кравецькій школі далеко від дому, і багато років я проводила у неї свої літні та зимові відпустки.  Ми не бачилися більше 15 років, але, звісно, робота з тканиною не могла не навіяти якихось спогадів.

And  while I was thinking over the modifications of the model, the next sentiment just overwhelmed me quite unexpectedly... I decided to apply some finishing to the dress as it is pretty bright and needed some framing.  The mono colour fabric I'd matched for that turned out to be the remnants from my Prom dress (to tell the true, it was meant to be for the Prom but I only cut it then, I sewed it only next year but the name left :-))...  the model was taken from Czechoslovak fashion magazine (either Dievca or Moda... don't remember exactly... I wonder if the magazine is still alive) and had no paper pattern so I drafted it myself... I have neither that dress (gave it to somebody long ago) nor that magazine now but instead I found my picture in that apparel... (the right moment for the sigh... shouldn't I sigh? I guess I haven't changed at all:-))).

А поки я міркувала над змінами до моделі, дуже несподівано нахлинув ще один напад сентиментальності... Я вирішила оздобити сукню якоюсь однокольоровою тканиною, оскільки основна доволі барвиста і потребувала якогось обрамлення. Те, що я підібрала, виявилося залишками від мого шкільного випускного вбрання (насправді, воно мало бути випускним, але тоді я його лише покроїла, пошила вже наступного року, а назва залишилася:-))... Та модель була з чехословацького журналу (або "Dіevca" або "Moda", напевно не пам'ятаю... цікаво чи той журнал ще живий) і не мала викрійки, тому я його конструювала сама... У мене зараз немає ані тієї сукні (віддала комусь кілька років тому), ані того журналу, натомість я знайшла своє фото в тому вбранні... (слушний момент для зітхання... і чого б це я зітхала, я ж ніц не змінилася:-))).

In fact, this model is a shirt dress so has the features of the both kinds of clothing and if the dress part was a quick and simple fun, the shirt - pretty troublesome and took me much more time.
So, cutting. Despite I had enough fabric in length, it is narrow in width (about 95 cm) so I had to refuse from the back pleat. Although I don't think it worsened  the result, maybe it is even better as the fabric is pretty dense.

Фактично, це - сукня-сорочка, тому має ознаки обох видів одягу. І якщо пошиття сукні було швидкою і простою забавкою, пошиття сорочки - досить клопітне зайняття і зайняло набагато більше часу.
Отже, крій. Хоча у мене і було досить тканини в довжину, завширшки вона всього десь 95 см, тому довелося відмовитися від складки по середині спинки. Не думаю, що це погіршило результат, може навіть так і краще, бо тканина  щільна.

What I changed in the pattern - its length. I thought that flying part will be too short if I'm going to wear the dress to work so decided to transfer it  for 12 cm lower along the side and in this way lengthened the dress for the same 12 cm.


Що я змінила в моделі - її довжину. Я подумала, що та відлітна частина буде надто короткою, що носити сукню на роботу, тому перенесла її на 12 см нижче вздовж бокової лінії і так само подовжила сукню на ті самі 12 см.

Besides, as always, to avoid bulging in the middle of the back as my length of the back doesn't correspond the Burda's, I changed the yoke.


Крім того, як завжди, щоб уникнути набігання тканини посередині спинки, оскільки моя довжина спини не відповідає Burda, змінила кокетку.

The first thing I made was the sleeves' plackets. I only made them once a life so considered to be the main pin in the... side. But it turned to be made pretty quick. Such details as separated plackets of any kind, collars and cuffs I always process in the way reversed to the given in the magazine. It means I always start sewing them at first their inside half to the wrong side of the main detail (either sleeve, or front or whatever) and then fold and sew to the right side.

Перше, що я зробила, обробила планку рукава. Я лише один раз в житті її виготовляла, тому вважала головною скалкою в боці. Напрочуд, робота пішла жваво, швидко і без особливих битв з рукавом. Такі деталі, як  будь які окремо покроєні планки, комірці та манжети, я завжди пришиваю в порядку, зворотньому до поданому в журналі. Тобто, спочатку завжди пришиваю внутрішню частину деталі до вивороту основної деталі (рукава, переду, тощо), а потім до лицевої частини.

At first, make a placket.



Спочатку виготовляємо планку.

Then cut the sleeve by the marked line, fold twice, iron and sew.


Потім розрізаємо рукав по нанесеній лінії, двічі підвертаємо, припрасовуємо і пришиваємо.

Now sew the placket to the sleeve. As I've already mentioned, at first to the wrong side, then to the right. Of course, it is my way only, it can be done by  the magazine's instructions as well.


Тепер пришиваємо планку. Як я вже згадувала, спочатку до зворотньої частини, потім до лицевої. Звісно, що це лише мій спосіб. Те саме можна зробити і за інструкцією в журналі.

NB! As it is clear from the picture I haven't got the right-angle placket on the wrong side of the sleeve. It is because I realised much later that the cut and the length of the placket must be the same. Then the triangle between two edges would be included inside the placket. Or the placket should be done shorter.


Тепер, зверни увагу. Як видно з моєї планки, в мене не вийшов рівний прямокутник на звороті, бо я вже потім збагнула, що треба було розріз рукава  робити такої самої довжини, як пришивна планка, а не коротший, тоді б маленький трикутничок між двома краями увійшов в середину планки. Або можна було планку зробити коротшу.

Next step is joining the main parts. Nothing special is here. Follow the instructions and sew the yoke to the back.  But then I work in the above mentioned way. At first I sew the inner yokes to the front parts and then upper ones.

Далі з'єднуємо головні деталі. Тут немає нічого особливого, діємо за інструкцією і спочатку пришиваємо кокетку спинки. А ось тепер я знову роблю,  як згадано вище: спочатку пришиваю внутрішні частини кокетки до передніх половинок, потім - зовнішні.

Now front plackets. I don't like to process these details separated but this time because of  lack of the fabric (to be exact, because of lack of its width to cut them as one single piece) and my wish to add some finishing I had no choice. The button placket is processed in the same way: at first sewed to the wrong side and then to the right.

Тепер планки застібки. Не люблю я обробляти пришивні планки, але через брак тканини (тобто її ширини для цільнокроєних планок) та мого бажання оздобити сукні, вибору у мене не було. З планкою для ґудзиків - жодних проблем. Пришиваємо, як і всі попередні деталі - спочатку до внутрішньої частини детaлі переду, потім до лицевої.

The upper placket is absolutely different. I also processed it in the different from the magazine's way. So nobody shouldn't do the same if he/she doesn't want or like. So work in such an order: at first sew the placket for the button holes along the front edge to the wrong side and then only one edge of the upper one.


Верхня планка - це зовсім інша справа. Я також обробляю її геть в інший спосіб ніж в журналі, тому, якщо комусь мій варіант не подобається, той і не мусить так робити. Отже, робимо в такому порядку: спочатку пришиваємо планку для петель уздовж краю переду зі зворотньої сторони, потім лише один край верхньої частини.

Now make the button holes. And then sew the down placket with holes to the upper across the placket between the button holes. In this way your placket will be steady and you mustn't make any further top stitches to keep it.

Тепер робимо петлі для ґудзиків. А потім пристрочуємо планку з петлями до верхньої частини планки між петлями впоперек планки. таким чином планка вже буде стійкою і не треба потім жодних строчок по верху.

Now cut the seam allowance for the down placket to make the seam thinner and sew the upper placket to the edge of the front part.

Тепер підрізаємо припуск на шов нижньої частини, щоб потоньшити припуск і пришиваємо верхню частину планки вздовж переднього краю лицевої частини переду.

A couple of words about the collar. A piece of advice: after sewing, turning out and top stitching and ironing I recommend to baste the detail in the middle while bend the collar slightly. Іt will help to keep the shape of it when it is ready. And don't  forget to compare the lengths of the front edges of the collar to have them the same.



Декілька слів щодо комірця. Невеличка порада. Після зшивання, вивертання, відстрочування і прасування я б порадила заметати його десь посередині з невеличким закручуванням, це допоможе зберегти його форму.  І не забуваємо перевірити чи однакової довжини краї комірця.

The ready look of the collar (upper and down parts).



Готовий комір виглядає ось так (верхній і нижній).

The collar sewed to the dress in the above mentioned way: at first to the inner side then to the outer.


Комір пришито до сукні в вище згаданий спосіб - спочатку до внутрішньої частини, потім до лицевої.

In the same way sew the cuffs.



В такий самий спосіб пришиваємо манжети.

Can't believe it is ready! Well, let me wear it at once!
At first something more classic - to go to the work. It turned out my old crocheted brooch is the best accessory for this dress. The chrysanthemum was made by this pattern.



Не можу повірити, що я її дошила! Давайте вже вдягати нарешті!
Спочатку щось класичне, щоб ходити на роботу. Виявилося, що найкращим аксесуаром до сукні буде моя давня плетена гачком брошка. Таку хризантему можна сплести за цим зразком.

Now something more relaxed, let's consider it to be not a dress shirt but the tunic. Wear the jeans, made pretty long ago from Burda 2/2007, #120. And add this necklace. Here I am :-)



Тепер щось трохи вільніше, вважатимемо, що це вже не сукня-сорочка, а туніка. Вдягаємо джинси. Пошиті давненько, модель 120 з Burda  2/2007. Додаємо це намисто. А ось і я:-)

I also can try some "folk" idea to embody: the waistcoat by this pattern seems to match the outfit well... Made me think about travelling...


Можна ще і такий собі "фольк" забацати: є у мене  плетена гачком за цією моделлю  желетка. Виглядає гарно.... Щось мене в мандри потягнуло...