About Me

My photo
My blog's main subjects are sewing, the thing in which I am experinced the most, and beadwork, which is, in fact, pushed me into blogging. I am also engaged in knitting and crocheting. All together they are the set of skills which I use to make my wardrobe my whole life. These are not my only interests, I also like English language (that's one of the reasons that my blog is bilingual), try to travel around my country and abroad (when can afford), am interested in art (to the degree of a dilettante but nevertheless) and adore the people who can create anything beautiful or useful whatever it is :-) So welcome to a needlecrafter diary!

29 November 2020

Lvivski Rombi Pendant/Brooch

 



The idea of the pendant was inspired by the piles of crocss-stitching magazines since I have a lot of them from the times of my crazy obsession  with that craft. After my decision to sew the dress (which I made later than thought, of course:-)) with the motif from one of the rushnyk (embroidered Ukrainian towel) I thought it would be really awesome to use such motifs to embroider with seed beads. In that moment the idea itself was the main motivation and the work started. I wish I had thought what I would do next after making the beaded motifs but it occurred to me only when the embroidery was ready:-) The name for the piece was taken from the name of that rushnyk as well.



My  Lviv album is here.


Кулон/Брошка "Львівські Ромбики" 



Ідею кулону надихнули купи журналів з вишивання хрестиком, багато яких у мене є з часів мого скаженого захоплення цим видом рукотворів. Після мого рішення пошити сукню (яку зробила, звісно, пізніше ніж вигадала:-)) з мотивом з одного з рушників я подумала, що було б чудово використовувати такі мотиви для вишивання бісером. В той момент саме ідея була головним рушієм до дії, тож робота розпочалася. Варто було б подумати одразу, що я далі робитиму з готовим мотивом, але це мені спало на думку лише коли вишивка була готова:-) Назву для мотиву взято також з назви рушника. 



Тут мій альбом "Львів".




The work went quickly despite I changed the colours of the seed beads few times. And when all three motifs were ready, I, at last, thought what to do next to use them for a jewellery piece. The process of thinking took much time as the first two vertical photos are dated by June 27, 2018 and the outcome is dated by today. In fact, I did the same job twice as not to unpick the work, I sewed the pieces on the felt and embroidered them once more on it together with the canvas. This work was long and not joyful. As it is not special canvas to be removed, I just cut it around the motifs as much as could.




Робота просувалася швидко, хоча я і міняла кольори бісеру декілька разів. І ось коли всі три мотиви були готові, я, нарешті, подумала, як їх використати, щоб отримати прикрасу. Процес обмірковування не був таким вже швидким, бо перші два вертикальні фото датовані 27 червня 2018 року, а результат - сьогоднішнім днем. Насправді, я зробила ту саму роботу двічі, оскільки, щоб не випарувати вишивку, нашила мотиви на фетр і вишила їх ще раз разом з канвою. Ця робота була довгою і безрадісною. Оскільки канва у мене тут не спеціальна, видалити її не вдалося, тож лише обрізала її по контуру мотивів як змогла.



The next steps are quick and usual for embroidered jewelry. The motifs were glued on the cardboard and cut.  I made and also glued hooks of wire (this idea is not mine, it was taken from the Internet) to make the motifs stay on the place when they became earrings and a pendant. 




Наступні кроки швидкі і звичні для вишитих прикрас. Мотиви було наклеєно на картон і вирізано. Також зробила і наклеїла гачки з дроту (ідея не моя, знайшла в Інтернеті), щоб мотиви залишалися на місці, коли стануть сережками і кулоном.





The ready pieces looked the jewellery in no way because of lack of volume. Fortunately, there were found 4 mm glass beads of the matching colour and I sewed them on the motifs. Then edges were sewed with seed beads. 




Готові мотиви жодним чином не нагадували прикрасу через відсутність об'єму. На щастя, знайшлися скляні намистини 4 мм відповідного кольору, які я і нашила на мотиви. Краї обшиті бісером.



The earrings are not ready yet because of different idea for the edges finishing. I hope its embodiment will happen quicker than in two years :-) 







Сережки ще не готові  через іншу ідею для обробки країв. Сподіваюся, її втілення трапиться швидше ніж за два роки:-)

7 November 2020

Mum's Dress, or Skills Reviving



I have sewed for none else but me for not less than twenty years. Until saw this fabric. It made me smile from the first sight because of its colourful and merry flowerful print. Some child's memories crossed my mind and suddenly I suggested mum to make her a dress. Despite she likes to remember the clothes I used to create for her ages ago these her recollections are quite vague for me so I hardly ever can support such a conversation with my remarks or comments. I forgot most of those things although all of them were of my own design as there was little fashion's information in our country in the times of my childhood and teen age. But in many houses one could find books on the "do-it-yourself" topics including the books on sewing clothes, both designing and technology. Their general usefulness is the matter of arguing but if anyone wanted eagerly to learn to make drafts and sew, there was no obstacles for that. I was one of those wishers indeed.  


Мамина сукня, або Відновлення навичок 



Нікому крім себе я не шила вже не менше двадцяти років. Поки не побачила цю тканину. З першого погляду вона викликала посмішку своїм барвистим і веселим квітковим візерунком. В голові промайнули якісь дитячи спогади і раптом я запропонувала мамі пошити з цієї тканини сукню. Хоча мама полюбляє згадувати одяг, який я колись для неї створювала, для мене ці спогади доволі невиразні, тож підтримати подібну розмову своїми зауваженнями чи коментарями не можу. Я забула більшість з тих речей, хоча всі вони були мого власного авторства, оскільки в нашій країні в часи мого дитинства та юнацтва інформації про моду було дуже мало. При тому в багатьох господах можна було знайти книжки на тему "зроби сам" включно з книжками про пошиття одягу, і конструювання і технологію. Питання їхньої користі доволі суперечливе, але якщо хтось справді бажав навчитися робити викрійки і шити, перешкод для цього не було. Я саме і була однією з таких бажаючих.





So many details are mentioned here because I decided to draft a basic pattern for my mother's figure and then modify it as to adjust a ready pattern from any magazine would take not less time or even more than making a sloper. I had several sources to use for doing that. The best one was lost years ago. They were notes from my sewing school. Once upon a time I lent them to somebody and never got back. In the times of my active tailoring I didn't care as I knew all those notes by heart but now only can cry over the spilt milk :-) Now I have a few books: old (1991), older (1976) and the oldest (1956) - so tried to follow one of them to revive my skills of a designer:-) 





Стільки спогадів тут задіяно, тому що  я вирішила накреслити викрійку-основу для маминої фігури, а потім її змоделювати, бо редагування вже готової викрійки з будь якого журналу зайняло б не менше, а то і більше, часу. У мене було декілька джерел, щоб це зробити. Найкраще загубилося роки тому. Це були мої записи зі швейної школи, які я комусь позичила і вже більше ніколи не бачила. В часи мого активного кравецтва мене це не обходило, бо ті записи я знала напам'ять, але тепер можу тільки "пити боржомі" :-)  Зараз у мене є декілька книжок: стара (1991), старіша (1976) і стародавня (1956) - от за однією з них і намагалася відновити свої дизайнерські навички:-)


The book from 1991 was surely created for the space rocket engineers who after building their rockets have the only dream to sew a dress or two for themselves. After reading a couple of its pages it becomes obvious that I cannot sew at all so it is better not to start. The book from 1956 is, actually, my granny's. And the book from 1976 was one of those I used in my school years to draft basic patterns for myself and my mum. However this time I was not happy with the outcome of the efforts at all as the dress needed a lot of adjustment after its first fitting. 





Книжка 1991 року написана для конструкторів космічних ракет, які, після того як ті ракети збудовані, тільки і мріють як пошити собі пару сукенок. Після читання декількох її сторінок, стає зрозуміло, що шити я взагалі не вмію, то вже краще і не починати. Книжка 1956 року насправді належала моїй бабці. А книжка 1976 року була однією з тих, за якими я вчилася креслити викрійки-основи для себе та мами в свої шкільні роки. Проте цього разу я не була задоволена результатом креслення адже після першої примірки сукню треба було багато підганяти. 




I also had a good news. I still can do trying and fitting on :-) Here the dress with the pins after being tried on first time and changes I made for the back. 




Гарна новина теж була. Я все ще вмію робити примірки і редагування:-) Тут сукня з булавками після першої примірки та змінами зробленими для спинки. 




Here the changes for the front. And the fitting of the sleeve. 




Тут зміни для передньої частини. І примірка рукава. 


The story of the neckhole processing is sad with a happy end. From the very beginning I wanted to work up the neckhole with the facing on the right side using the flowered part of the fabric. But after the trying the dress on we decided to let it be as it was and mum would wear any of my bright necklaces to decorate the black neckhole which she didn't like too much. When the neckhole was ready, I burnt it while ironing. So  had to come back to my initial idea. I removed the neckhole edge ruined by the iron, about 2.5-3 cm, and cut a new, doubled, facing from the flowered part of the fabric. That is a fate :-) 


Історія обробки горловини сумна, але зі щасливим кінцем. Із самого початку мені хотілося обробити горловину обшивкою з квітчастої частини тканини на лицевій стороні сукні. Але після примірки ми вирішили, що нехай залишається як є, а мама надягне якесь з моїх яскравих намист, щоб прикрасити чорний виріз, який їй не дуже сподобався. Коли виріз вже був оброблений, я його спалила під час прасування і довелося повернутися до початкової ідеї. Тільки тепер я мала зрізати частину деформованого праскою вирізу, десь 2,5-3 см, і викроїти нову обшивку, подвійну, з квітчастої частини тканини. Оце і є доля:-)

20 September 2020

Tucked Dress, or Jazz & Vine

Despite my love to sewing (that explains all:-)) I often use different events, planned for participating, like a reason to make certain clothes as, generally, my wardrobe is full enough to find there whatever for any case. Mainly it happens I am not on time to make that clothes right by the event so must finish it later, when have the chance. For example, up to now I haven't made the dress meant to be worn at my two-years-ago birthday dinner:-) It is exactly the occasion with this outfit inspired by the intention to visit the outdoor jazz concert held a couple of weeks ago in the suburbs of my city. But this time I was much quicker and finished the work just in a week after the deadline :-) The concert took place near the pond surrounded by the vineyard. Before the concert the audience tasted local vines and barbecue dishes, there was also some contest activity connected with guessing the kinds of vines but only for those who wanted to be involved, of course. The atmosphere of that event were incredible and the enjoyment didn't depend on any clothes at all but nevertheless in my imagination this outfit would suit it the best. So let it be in my wardrobe as I know exactly that when there is a nice outfit, the occasion to put it on always happens or I can wear it just for the sake of good mood:-) 


Сукня з защипами, або Джаз і вино 



Незважаючи на мою любов до шиття (яка все і так пояснює:-)), різні, заплановані для відвідування, події я часто використовую як нагоду зробити якійсь певний одяг через те, що у мене в гардеробі його достатньо для будь якого випадку. Переважно я не встигаю зробити той одяг вчасно до такої події, тож закінчую пізніше, по можливості. Наприклад, я і досі не пошила сукню, яку збиралася одягнути на свій день народження два роки тому:-) Те саме відбулося і з цим вбранням, на пошиття якого мене надихнув намір відвідати джазовий концерт, який відбувся на околиці мого міста два тижні тому. Цього разу в мене вийшло трохи швидше: сукня була готова лише за тиждень після кінцевого терміну:-) Виступ проводили на березі ставка в оточенні виноградників, а перед концертом публіка мала змогу дегустувати місцеві вина та смакувати стравами барбекю. Також не обійшлося без конкурсної програми на вгадування видів вин, але, звісно, для тих хто хотів взяти в тому участь. Атмосфера події була неймовірна і задоволення абсолютно не залежало від жодного одягу, проте, в моїй уяві саме це вбрання підходило до всього того якнайкраще. Тож нехай залишається у шафі, адже точно знаю, якщо є гарна сукня, причина її одягнути завжди знайдеться, а можна її вигуляти і просто заради гарного настрою :-)



I wasn't obsessed with this dress #107 from Burda 8/2012 but I've always been interested in it and wanted to try. I even used to trace the pattern and that draft was enclosed in the magazine for many years until its size turned to be small for me. The used fabric is viscose staple, quite dense and heavy as for this kind of material and is good for both longer sleeves and not wide skirts. For size 42 the dress took 2.00 х 140 сm.






Від цієї моделі сукні 107 з Burda 8/2012 я не шаленіла, але вона мене завжди цікавила. У мене навіть колись була перезнята і вкладена в журнал викрійка, яка там і лежала аж допоки її розмір не став на мене малим. Використана тканина - віскозний штапель, доволі важкий і щільний як на цей вид матеріалу і годиться і для довших рукавів і для не широких спідниць. На сукню 42 розміру пішло 2.00 х 140 см.






The necklace Fun of Reusing.  






Намисто "Забава і користь".



The dress was made almost entirely by the instruction. The lines of the tuck were copied by the copying stitches. 




Сукню було пошито майже повністю за інструкцією. Лінії зашипів перенесені копіювальними стібками.

Details #3  and #4 are not stiff, are made without any reinforcing and just continue the bodice. The details were paired right side to the right side instead of right to wrong as the underneath detail was seen through the upper. 



Деталі 3 і 4 не жорсткі, зроблені без жодного зміцнювання і лише продовжують ліф. Ці деталі склала виворітною стороною до вивороту заміст виворіт до лиця, оскільки нижня частина просвічувала через верхню.



As I had no chance to sew all the whole dress at once and sewed a little every day during a week, at first I processed the neckhole not to let stretch and only then joined the bodice and skirt. 




Оскільки пошити всю сукню одразу змоги не було і я шила потроху щодня протягом тижня, спочатку обробила горловину, щоб не розтягувалася, а потім з'єднувала ліф і спідницю.


To press the skirt dart open the triangle piece of cardboard was used. 




Щоб розпрасувати виточку на передній частині спідниці, використала трикутний шматочок картону.


Instead of the piece of fabric to sew underneath of the front draping, a piece of trim can be used if there is anything matching (I had none:-))


Замість смужки тканини під
драпірування переду можна підкласти шматочок тасьми, якщо є щось гоже (у мене не було:-))









To keep the pleat of the sleeve on the spot I made  a short bar tack. 

The allowance for the zipper was reinforced to avoid stretching. 

The sleeve with elastic has no tight fitting so can be worn pulled up above the elbow (the way I did). 






Щоб складка рукавів залишалася на місці, зробила маленьку закріпку. 

Припуски на пришивання блискавки були зміцнені щоб не розтягнулися. 

Рукав зі вдягнутою гумкою облягає нещільно, тож можна носити його підтягнутим над ліктем (як я і робила).




13 September 2020

Back Interest Dress, or Flag's Day

 


Back Interest Dress or what left from its interest :-) From the first sight it was clear that this dress would be made some day: it reminded the blouse my mum used to sew me when I was either 8 or 9 years old. It had exactly the same design as the dress's bodice but instead of being stitched it was buttoned up on the sides. I also knew at once what fabric would be used and bought it specially right after purchasing the issue. The day for making the outfit was the vaguest aspect among all this definite events but it was found, too, and sooner than it could be expected :-) This year I was lucky to spend our National Flag's Day holiday by boating along the Dnipro, our main river, and visiting the outdoor performance of Kherson Music and Drama theatre. It was a wonderful day indeed and surely worthy of a particular outfit. Besides the dress I also made Golden Mean Necklace and earrings to complete it. Occasionally, or not very, both of the items together contain our flag colours. Thus the clothing enriched not only a wardrobe but the feeling of the holiday itself. 


Сукня з вирізом на спинці, або День Прапору




Сукня з вирізом, або з тим, що від того вирізу залишилося:-) З першого погляду було очевидно, що колись зроблю цю сукню: вона мені нагадала блузку, яку мама шила мені у мої 8 чи 9 років. Вона мала такий самий фасон, як і ліф сукні, тільки замість швів на боках були застібки на ґудзики. Також я одразу знала, з якої тканини її пошию, і купила її щойно придбала журнал. День пошиття цієї сукні був найбільшим невідомим з усіх цих визначених подій, але і він знайшовся, і навіть швидше ніж можна було очікувати:-) Цього року мені пощастило провести День нашого національного прапору на прогулянці човном вздовж Дніпра та відвідуючи виставу Херсонського театру на свіжому повітрі. Це був справді прекрасний день і він, вже напевно, заслуговував на особливе вбрання. Крім сукні я також зробила намисто і сережки "Золота середина", щоб його доповнити. Випадково, або і не дуже, разом весь комплект вміщує кольори нашого прапору. Ось так предмети одягу не лише збагатили гардероб, але і відчуття свята як такого.



I not only knew I would make this dress #108 from Burda 5/2019 (it also has PDF pattern 6439 with some modifications), I also knew how I would change it. I refused from such a deep neckhole on the back as I needed an ordinary dress for every day use. I also didn't add the hem allowance so my outfit is about 5 cm shorter than in the magazine. And finally, I was going to change the skirt. 





Я не лише одразу знала, що пошию цю сукню 108 з Burda 5/2019 (вона також має PDF викрійку 6439 з різними модифікаціями), я одразу знала, які зміни в ній зроблю. Відмовилася від настільки глибокого вирізу, мені була потрібна звичайна сукня на кожен день. Також мій виріб коротший за журнальний десь на 5 см, тому що не додавала припуск на підгинку. І, нарешті, спідницю теж збиралася змінити.



The back is designed specially for such a deep cut. At least after I had just lengthened the centre back line for 15 cm, the back I had got was too narrow. Fortunately, there was some ease and the fabric itself stretched enough to fit my figure. To widen the skirt I drew the lines down from the hips (side lines) as they went on and down from the centre for about 4 cm as wide as the fabric's width let. 





Спинку сконструйовано спеціально для такого глибоко вирізу. Принаймні, коли я просто подовжила лінію центру спинки на 15 см, спинка, яку отримала, була мені завузька. На щастя, був припуск на довільне прилягання і сама тканина трохи розтягнулася тож це допомогло пристосувати для моєї фігури. Для розширення спідниці накреслила лінії вниз від лінії стегон до низу, наскільки вийшло і по центру вниз, десь на 4 см, наскільки дозволяла тканина.




At first I cut the facing at the same time with the main details but, as it was said above, the dress is needed to be tried on at first, then the back - corrected and the facing - cut. 




Спочатку покроїла обшивку горловини водночас з рештою деталей. Але, як вже було сказано, спочатку треба приміряти сукню, скорегувати спинку і вже потім кроїти обшивку. 



The hem of the arm holes were stitched. 




Підгинку пройм підшила на машинці.




5 September 2020

Raglan Sleeves Sheath Dress, or Lamb Hats


Once upon a time a man came to a hat maker with a piece of lamb fur and asked the master if it was possible to sew a hat of that piece. The hatter said, "Yes", and took the order. As soon as the man left, the idea to sew two hats of that piece of fur occurred to him and he returned to the workshop to ask if it was a chance to make two hats. The hatter said "yes" again and took the new order. Having left the place the man thought that the piece of the fur was probably big enough to make three hats and rushed to the hatter with that idea. The master agreed again and took a new order to sew three hats of the piece. And in that way it went on until the man ordered seven hats. Obviously, when he came to get his hats, they turned to be very small but the man was surprised. This parable has been known for me since my childhood and was on my mind all the time while I was sewing this dress. Why? I've mentioned here not once that many years I almost don't buy fabrics just because I like them. Before purchasing I try either match the model to the desired material or, vise versa, the fabric to the model I like. Exceptions happen mostly when they have a piece of a certain size on sale or when the fabric is quite expensive for me. Then I buy a small piece for a shift dress plus, just in case, suddenly I want to add a shortest sleeves ever. It is about 1.30(40) m x 140 cm. And then, when the time to sew comes, I want to make something different :-) 



Сукня-футляр з рукавами реглан, або Баранячі шапки 


Колись давно один хлоп завітав до капелюшника зі шматком баранячого хутра і запитав майстра, чи можна пошити з того шматка шапку. Йому відповіли, що можна і взяли замовлення. Щойно чоловік пішов, йому спало на думку, що з того хутра варто було б пошити дві шапки, і він повернувся до майстерні. Майстер був не проти пошити і дві шапки тож взяв нове замовлення. Дорогою додому чоловік вирішив, що шматок хутра такий великий, що вистачить і на три шапки, тож знову повернувся до майстерні. Капелюшник погодився, що і три шапки покроїти не проблема.  І так це тривало аж допоки чоловік не замовив сім шапок. Вочевидь, коли він прийшов забирати свої шапки, вони виявилися занадто маленькі, але чоловік був дуже здивований результатом. Ця притча відома мені з дитинства і не йшла мені з голови весь час поки я шила цю сукню. Вже тут не один раз згадувала, що багато років майже не купую тканин лише тому, що вони мені подобаються. Перед придбанням намагаюся або підібрати модель до тканини, або, навпаки, тканину до бажаної моделі. Виключення трапляються, коли продається або відріз певного розміру, або тканина для мене занадто дорога. Тоді купую маленький відріз на сукню-футляр плюс, про всяк випадок, раптом захочу додати найкоротші у світі рукави. Це десь 
1.30(40) м x 140 cм. А потім, коли настає час пошиття, хочу зробити щось інше:-)




This time from the piece of linen 1.40 x 140 cm I wanted to make dress #118 from Burda 7/2019. It has raglan sleeves, which I didn't want to shorten, a belt of main fabric, which I was going to make, and the waist plackets, which I wasn't going to make as I don't understand why to thicken the waist with it. I also lengthened the dress for about 6-7 cm.





Цього разу з відрізу льону 1.40 м х  140 см мені закортіло пошити сукню 118 з Burda 7/2019. Вона має рукави реглан, які мені не хотілося вкорочувати, пасок з основної тканини, який я збиралася робити і планки навколо талії, які не збиралася додавати, тому що не розумію, навіщо потовщувати лінію талії. Сукню я також подовжила десь на 6-7 см. 


As soon as the cutting started, it became clear that the only chance to have raglan sleeves was to cut them on the bias. If the model isn't implied that, in my opinion it is better not to do that to avoid stretching and losing the shape of the sleeves after washing. But I thought my linen is rough enough so let it be.




Щойно почала кроїти, стало зрозуміло, що рукави реглан отримаю лише кроєні навскіс. Якщо це не визначено моделлю, як на мене, краще цього не робити, щоб рукави не витягувалися і не втрачали форму після прання. Але подумала, що льон доволі грубий, тож нехай так і буде.


The sleeves are basted from the back and stitched from the front side. The gathering is only up to the shoulder mark. The sleeve here has perfect construction so I'd love to use it as a base pattern if still design on my own. 



Рукави зметують зі сторони спинки, зшивають зі сторони передньої частини. Призбирування лише до плечової мітки. Рукав тут має прекрасну конструкцію, тож як би я все ще моделювала власні моделі, із задоволенням використала його як основу.




Despite the required fabric need to be stretching, and mine was a little, I don't think it is a must. The dress, here the size 42, is, I'd rather say, semifitted. So the belt is needed indeed but I didn't have fabric for it, too. Maybe I'll buy some leather one but not surely. 

The outfit is completed with Lattice Earrings and Shaped CRAW Bracelet. But there are much more variants of matching jewelry here :-)





Хоча рекомендована тканина має бути з еластаном, і моя таки має зовсім крихту, я не думаю, що це важливо. Сукня, а тут у розмірі 42, скоріше напівприталена. Тож пасок не завадив би, але у мене на нього тканини не вистачило. Може куплю якійсь шкіряний, але не певна. Вбрання доповнила сережками "Решітка" і об'ємним браслетом в техніці CRAW. Але варіантів гожих прикрас тут є набагато більше:-)



After joining the bodice and the skirt I saw the bodice's darts and the skirt's pleats don't coincide. It is not the problem at all as design could be whatever, but in this dress the waist plackets
 (red lines on the right photo), which I had omitted from the first sight, are good as they start right above the skirt pleats. But, as I wasn't going to make them as well as didn't have enough  fabric for that, there is no use to cry :-) 




Після з'єднання ліфу і спідниці побачила, що виточки ліфу і складки спідниці не збігаються. Це не проблема, оскільки фасони можуть бути які завгодно, але в цій сукні планки на талії (червоні лінії на правому фото), від яких я відмовилася з першого погляду, логічні, оскільки вони починаються від складок спідниці. Але ж я і не збиралася їх робити і тканини на них все одно не вистачало, тож запізно "пити боржомі":-)



As the dress was lengthened, in the centre back sea I made a short slit and reinforced it after slight gathering to avoid its opening during the wearing. (sounds like a sentence to practise the Gerund:-)) 




Оскільки сукню подовжила, зробила коротенький розріз у середньому шві спинки. Зміцнила його після невеличкого призбирування, щоб не відкривався під час носіння сукні. 



The neckhole is processed with the facing. 



Виріз горловини оброблено обшивкою.

28 August 2020

Golden Mean Earrings

 


None of the necklace feels well without a couple of matching earrings :-) And this yellow one is not an exception. After sorting the beads at first I put aside several of them for making the pair of  earrings. 

The set is meant to complete the dress about which I will tell a little later.



Сережки "Золота середина" 


Жодне намисто не почувається добре без пари гожих сережок :-) І це жовте - не виключення. Як посортувала намистини, спочатку відклала декілька з них для виготовлення сережок. 

Набір призначається для доповнення сукні, про яку розповім трохи згодом.




Main beads of the earrings are those cylinders. I used three the same for the necklace. These beads are of higher quality and more expensive than the rest. I had these beads in stash few years and whenever tried to use, their weight confused me. Probably they knew better what they are meant to be for as I was wearing the ready earrings almost the whole day and have recalled that confusing fact only now, while writing this post :-) 





Головні намистини в сережках - ті циліндри. Три таких самих додала до намиста. Вони вищої якості і дорожчі за решту. Ці намистини у мене лежали декілька років і щоразу, коли я хотіла їх використати, мене бентежила їхня вага. Мабуть вони краще знали своє призначення, оскільки я носила готові сережки майже цілий день і цей факт про збентеження згадала лише зараз, коли пишу цей допис :-)

Golden Mean Necklace

 




The idea of this piece is very simple. Every time thinking over the design of a necklace, I cannot make up my mind at once if I want something delicate or something bulgy. Up to now none of my necklaces is really huge and fluffy as well as too tender and airy. So when I started this one, I was sure it would be very big as I was going to use a lot of materials. And I did but it, as always, isn't too large again. Probably it is my real style. My Golden mean :-) 



Намисто "Золота середина" 



Ідея цієї прикраси дуже проста. Щоразу, коли замислююсь над дизайном намиста, не можу одразу визначитися чи хочу щось делікатне чи масивне.  Досі жодне з моїх намист не було ані занадто громіздким і пишним, ані занадто тендітним і невагомим. Тож, коли починала роботу над цим, була впевнена, що воно буде дуже великим, оскільки збиралася використати багато матеріалів. І я так і зробила, але воно вийшло не занадто грубе, як і завжди. Можливо, це і є мій справжній стиль. Моя Золота середина :-) 





The necklace mostly made of Crystal Art beads which mostly are of lampwork kind. The beads are not expensive, rather versatile, well combined with metal findings and look good in the ready item. I had few packs of beads in yellow-orange colours but I preferred to have the necklace more yellow so sorted the beads. To string the beads I used 6 pieces of jewelry wire of the same length. The ready ropes are not exactly of the same length so almost all the beads are well-seen.  



Намисто виготовлено, головним чином, з намистин Crystal Art, які переважно зроблені в техніці lampwork. Вони недорогі, різноманітні, добре поєднуються з металевою фурнітурою і гарно виглядають у готовому виробі. У мене було декілька пакунків намистин у жовто-помаранчевих кольорах, але хотілося саме жовте намисто, тож я їх розсортувала. Для нанизування використала 6 відрізків ювелірного дроту. Готові низки не всі точно однакової довжини, тож більшість намистин добре видно.