Border Print Chiffon Shirt Dress

Undoubtedly, the top from the previous post was an overture to the shirt dress which was born first and gave the idea of the set thanks to the leftover after the sewing:-) In our country this kind of clothing, a long buttoned to the waist or the hips shirt dress and so it is implied a skirt or trousers to be worn underneath, is called a chasuble. I was curious enough to look up the term and learned that, probably, only here we use it as, in fact, the name originates from a specific church clothing and nowadays, if it goes about a modern women garment, it is a kind of a poncho. I don't mind hearing an opinion from those who are good at these topics. It's really very interesting. It has nothing in common with my project either :-)

Шазюбль з шифону з купоном 

Без сумніву, топ з попереднього допису був увертюрою до сукні-сорочки, яка побачила світ першою і зародила  ідею комплекту завдяки залишкам після її пошиття :-) У нас такого типу сукні, з застібкою до талії чи до середини стегна, які передбачають що під низ одягатимуться чи то спідниці чи то штани, називають шазюблями. Допитливості моєї вистачило, щоб поцікавитися, звідки такий термін взявся, і, схоже на те, що так його називають лише в нашій частині світу, бо в перекладних термінах, для сучасного жіночого удягу, це максимум щось на кшталт пончо, бо має походження від специфічного церковного облачення. Це дуже цікаво, але до мого вбрання стосунку не має :-)

To sew this garment I used pattern #111 from Burda 2/2025. I changed nothing, followed the instructions. The only thing is worth mentioning, as I decided to make a top of the leftover from sewing the dress, I had to cut the stripes for loops and collars' details from fabric scraps. As for me, it is not a problem at all and didn't influence the outcome.

Для пошиття шазюблю я використала викрійку 111 з Burda 2/2025. Нічого не міняла, все за інструкцією. Єдине, оскільки я вирішила пошити з залишку тканини топ, кроїти рулики для петель та деталі комірів довелося з, фактично, обрізків, але, як на мене, це не проблема взагалі і жодним чином не вплинуло на результат.

In the photos the dress is paired with cobalt blue trousers.

На фото шазюбль скомбіновано з кобальтово-синіми штанами.

Border Print Chiffon Top

The post is meant to be as quick as sewing this chiffon top :-) Actually, the top is a part of a set. At first, I made a long shirt dress and the remnants turned out to be enough to make the top so I chose one of the simplest patterns, 1A from Burda Easy Spring/Summer 2018 and here it is! The used  chiffon fabric in reality is brighter, especially yellow colour which I would define as omelette colour, so the cobalt blue trousers are an ideal match for the set. 

Шифоновий топ з купону 

Допис має бути таким же швидким як і пошиття цього шифонового топу:-) Насправді, топ є частиною комплекту. Спочатку я пошила довгу сукню-сорочку, рештків від пошитя виявилося достатньо для пошиття топу, тож я обрада, одну з найпростіших викрійок, 1А з Burda Весна/Літо 2018 і ось він на мені! Використаний шифон в реальності яскравіший, особливо жовтий колір, який я б визначила як колір омлету, тож кобальтово-сині штани для комплекту ідеальний комбі-партнер.

Both front and back details were cut with centre fold. The neckhole was processed with a narrow facing.

І передню частину і деталь спинки я покроїла зі згином по центру. Горловину обробила вузенькою обшивкою.

Cobalt Blue Crepe Trousers

 

These blue trousers are made of the same crepe as the blouse from the previous post but in cobalt blue colour. They are sewed by pattern 5C Burda Easy 6/2021 (in Ukraine this edition was published as Burda Easy winter 2021). I have already used this pattern twice but for sewing jersey trousers as home knitwear: grey and turquoise pairs. The model turned out to be good for woven fabric as well: the garment has nice fitting and looks quite elegant if it's possible to say about elasticated waistband trousers.

In general, I got this set of coordinates exactly as I imagined before starting sewing it so can't help enjoying the outcome.

Штани з кобальтово-синього крепу 

Ці штани пошиті з такого самого крепу як і блузка з попереднього допису але в кобальтовому кольорі. Пошиті вони за викрійкою 5С з Burda Easy 6/2021 (наше українське видання називається Burda Easy зима 2021). Я цією викрійкою вже двічі користувалася для пошиття трикотажних штанів як домашніх: сірої пари і бірюзової. Викрійка виявилася гожею і для тканого матеріалу, виріб має гарну посадку і виглядає доволі елегантно, якщо так можна сказати про штани з поясом на гумці. 

На загал, цей комплект вийшов саме таким, яким я його малювала в уяві, коли ще тільки планувала шити, тож не можу не радіти такому результатові.

Periwinkle Crepe Wrap Blouse

I've been ill since last weekend so after feeling better, decided to rejoice in sewing a simple ensemble consisting of a relaxed wrap blouse and  informal trousers. Both of items are made of crashed crepe. The idea of this kind of outfit occured to me as soon as I saw the material. I'd pondered over a blouse for some time before came across pattern 4A from Burda Easy 1/2026. So bought it at once and, at last, the model is ready. My blouse is size 44; the photos say it could be made at least a size smaller but I like it as it is. If I ever make it one more time, I would sew the sleeves in an open armholes and only then join the sleeves and side seams as one. I guess in that case the sleeve cap seam wouldn't be accentuated that much as it wouldn stretch less and would be press easier. Although the fabric choice also could play the role. It only doesn't annoy me because I surely enoy the garment :-)

Крепова блузка з заходом "Барвінок"

З минулих вихідних я хворію, тож вирішила розрадити себе пошиттям простого комплекту з невимушеної блузки на запах та не менш невимушених штанів. Обидва предмети пошиті з крепу з жатим ефектом. Ідея такого типу вбрання народилася щойно я побачила тканину. Я вже деякий час обмірковувала фасон блузи, коли натрапила на викрійку 4А з Burda Easy 1/2026. Тож одразу її купила і, нарешті, модель готова. Шила розмір 44, але по фото видно, що можна було і на розмір менше, проте мені подобається саме так, як є. Якщо колись знову шила б цю модель, я б вшила рукави у відкриті пройми, а потім з'єднала шви рукавів і бокові однією строчкою. Думаю, що в цьому випадку шви втачування рукавів не впадали б в око, бо вони б не так розтягнулися і припрасувати їх було б легше. Хоча вибір тканини також міг зіграти роль. Мене це не дратує лише тому, що від вбання я  в захваті :-)

Links: Pink jeans, checked trousers, a yellow necklace, triangle rope, pink spiral rope, a pendant.

Покликання: рожеві джинси, брюки в клітинку, жовте намисто, рожевий джгут, намисто "Дощик", кулон.

Viscose Wrap Dress

At the beginning of this summer, I had ambitions to make three big dresses. Saying "big", I mean something more complex that takes time and extra effort. In the end, I made only one of them, model #123 from Burda 5/2023. Nevertheless, I can't help but be happy with the outcome and proud of my persistence.

This dress caught my eye at first sight, and I was sure I wanted to make it; I just wasn't sure if I ever would do it really :-) The crucial importance in favour of starting the work had a video tutorial from Burda Style English where they sewed this garment in 13 minutes :-)

Вискозна сукня із заходом 

На початку цього літа мала амбіції пошити три великі сукні. Під "великими" маються на увазі якісь складніші за дизайном і такі, що потребують більше часу та зусиль. Зрештою, зробила лише одну з них, модель 123 з Burda 5/2023. Проте це не заважає мені пишатися тим, що у мене вийшло, та своєю наполегливістю.

Сукня ця завоювала моє серденько з першого погляду, і я одразу була певна, що хочу її пошити; я тільки сильно сумнівалася, що колись і справді це зроблю :-) Вирішальне значення на користь пошиття мав майстер-клас від Burda Style English, на якому вони пошили це вбрання за 13 хвилин :-)

The dress сonsists of 34 details, requires 4 m of fabric, mine is of 3.5 m, and 12 m of piping. The doubt that the cut details would become a garment this summer or, at least, this year is included :-)

Сукня складається з 34 деталей, потребує 4 м тканини, моя з 3,5, та 12 метрів канту. Сюди також включаються сумніви, що покроєні деталі перетворяться на вбрання ще цього літа або, принаймні, цього року :-)

There is not much need to share photos of the process here, as the magazine has an illustrated tutorial for this model; besides, anyone can follow the mentioned above video on YouTube. However, at first I took photos of every sewing step because wanted to see my progress, which motivated me not to postpone sewing. But then I gave up because I couldn't sew much due to being busy at work, and I was just glad if I had a chance to make one seam at a time :-)

Немає великої необхідності виставляти тут фото процесу, оскільки в журналі є ілюстрований курс з пошиття цієї моделі; крім того, можна передивлятися вищезгадане відео на YouTube. Проте я спочатку робила фото кожної стадії пошиття, тому що мені було цікаво відслідковувати мій прогрес, і це мотивувало не відкладати пошиття. Але потім я здалася, бо не могла багато шити через зайнятість на роботі і просто раділа з можливості зробити хоча б строчку на день :-)

The dress turned out to be quite heavy, so despite making me think about an evening promenade along the sea beaches or summer parties near water pools, it had not many chances to take up room in my holiday suitcase ever :-) 

Сукня виявилася доволі важкою тож, хоча вона і навіює думки про вечірні прогулянки вздовж морських берегів або ж літні вечірки біля водойм, у неї мало шансів хоч колись зайняти місце у моїй відпускній валізі :-)

Here you can see the dress in reality and the problem with sewing snaps. 

Тут можна побачити і сукню в реальності, і проблему з пришиванням кнопок.

Transcarpathia Vacation Wardrobe, Final

I started working on a new dress and it surely will take time to make it as the pattern is quite troublesome for me. But I see I have to finish my vacation story to make my consciosness free and ready to focus on a new project entirely. So here it is, the final part of my Transcarpathia Vacation Story. 

Links: Part I, Part II, Part III.

Я розпочала роботу над новою сукнею, і на це точно піде час, оскільки модель, як на мене, морочлива. Але бачу, що маю закінчити свою відпускну історію, щоб звільнити свідомість і цілком зосередитися на новому проєкті (кого я хочу надурити, все, що я хочу після виходу на роботу, це "піти втопитись у річці глибокий" ). Тож, ось -  заключна частина про відпустку в Закарпатті. 

Покликання: Частина І, Частина ІІ, Частина ІІІ.

...

Про "Квітку Полонини" ми нічого не знали, тільки бачили дорогу до неї з вікна автобуса, поки нам не порадили завітати до її дендропарку, бо там є де погуляти і на що подивитися. Гугл повідомив, що це 3-4 км від Поляни, і ми вирішили туди пройтися пішки, а повертатися попутним автобусом, щоб заразом ще й перевірити, чи реально звідти кудись дістатися міжміським транспортом. Якщо б прикласти на карті лінійку від ліжка в нашому номері до входу до дендропарку і провести пряму, то мабуть, так і було б 3-4 кілометри, але ми в той день, насправді, находили 15 (п'ятнадцять). Вибір футболки та штанів для прогулянки був логічним, бо ми ж збиралися йти по "диких" місцях і хотілося захистити ноги, але невдалим, бо йти нам довелося по гарно вимощеному тротуарові, а потім по не менш комфортній витоптаній стежці  в тіні яблуневих дерев за декілька метрів від дороги, і в тих штанях можна було зіприти. Парк і справді вартий того часу, який ми там провели: красиво, затишно, охайно, місцями вигадливо та ще й смачно, бо що ж то за відпочинок без кава-брейків та коктейлів. Як вже можна було здогадатися, поверталися ми теж пішки, бо що ж там іти, а на вході до Поляни ще і зачекінилися біля таблички, про яку, мабуть, лише місцеві знають, "Я  ❤ Поляна".

...

Є у нас традиція, якщо можна так назвати бажання другий рік поспіль, раз на відпустку пообідати свіжовиловленою рибою. Тож наступного дня ми вирушили на пошуки форелі. З реклами ми дізналися про два заклади, в яких ця розвага доступна, і попрямували до того, що подалі від нашого готелю, щоб нагуляти апетит перед обідом. Господарство ми знайшли, навіть спостерігали за процесом ловлі риби, але виявилося, що ми нагуляємо ще більше апетиту, бо відчинений для неорганізованих туристів в тому закладі лише бар, яким ми, звісно, і скористалися, аби, принаймні, насолодитися краєвидом з його тераси. Цього разу я була розумніша, і одягнула лляну сукню-каптан, про яку Vogue написав, що вона ідеальна для спекотної погоди (ну, не про мою, а взагалі). Форель ми знайшли в самій Поляні, в ресторані на озері поблизу "Софії". 

...

До Берегова ми дісталися з групою охочих скупатися тепер вже  в береговських термальних водах, але,  by default, пішли своїм шляхом, адже мені сильно кортіло подивитися містечко, і я точно знала, що воно варте прогулянки. Дві години, які триває сеанс в басейні, нам виявилося цілком достатньо, щоб зрозуміти правильність нашого вибору. Більше того, саме в цьому місці спрацював ефект культурного шоку завдяки тому, що моїй подрузі нагально знадобилося до вбиральні і по її вигляду було зрозуміло, що єдиний можливий крок ми зробимо лише в напрямку найближчої кав'ярні, в якій і можна буде освіжитися. Вочевидь, в хід історії втрутилася сама доля адже зайшли ми в С.У.П. (Сучасна Українська Поезія), кав'ярню-книгарню  з найпривітнішим у світі персоналом, якоюсь неймовірною богемно-бібліотечно-артистичною атмосферою та ще й смачними напоями. Шок від несподіванки і захват від простору: місце, в яке я природно вписалася в тропічному комплекті  - у власниці, яка, почувши захоплені вигуки, вийшла нас привітати, виявився ще і бренд одягу: саме її яскраві речі висіли на невеличкому кронштейні. Навіть якби тут наша прогулянка і закінчилася, я б була задоволена на всі 100%. Звісно, я не могла не підтримати такий заклад і, крім кави та морозива, ще купила у них дві книжки, після чого, як ми їхали додому, валізу я вже могла лише тягнути.

...

Передостанній день ми присвятили променадові по самій Поляні. Зелені виявилося навколо стільки ж скільки і в лісі, тож у відповідній сукні, почувалася там точно мавкою, хоча і досвідченою.

...

Другий візит до Мукачева відбувся в останній день подорожі, адже потяг у нас був увечері, тож часу було вдосталь, щоб, на відміну від першого разу, докладніше роздивитися місто, яке за прощальних відвідин справило зовсім інше враження і вже увійшло в галерею спогадів як таке, куди, за нагоди, можна і повернутися. Бодай, щоб знову скуштувати запечених тертих пляциків з грибами у вершковому соусі у "Бограчі":-) 

Дякую, Закарпаття! 

Тепер вже - додому.

The end

Transcarpathia Vacation Wardrobe, ІII

It's easy to find part I and part II as the title photo is the same. In the photo, I gave hearts to the garments already mentioned in all three parts.  

Першу  і другу частини знайти легко, бо титульне фото те саме. На цьому фото сердечками я відмітила той одяг, про який згадується в усіх трьох частинах.

...

Спілкування з природою відбувалося в ідеальну для фотосесій погоду, трохи похмуру з очікуванням дощу. На нас чекали Маковиця, традиційні  Синевір та Шепіт, і ще якісь місця, які я проспала в автобусі. Здається, я в той день перевдягалася двічі, поки ми вийшли з номера, зрештою, вбралася в джинси і сорочку, щоб і не змерзнути, і не перегрітися, раптом вийде сонце; не вийшло, до речі. Це був день приголомшливих краєвидів. До того витягом я каталася у Ворохті та на Буковелі, але підйом на Маковицю мене справді вразив, тут у мене, як і в потязі, знову було відчуття, наче я в якомусь кіношному світі. Дорога на Синевір виявилася асфальтованою, йти було недовго, але я все одно вкрилася потом і захекалася, як це завжди трапляється, коли мені треба тельопатися вгору. На озері мені сподобалася  атмосфера: незважаючи на помітну кількість людей, відсутність інтимного єднання з природою не дратувала, і абстрагуватися від усіх і всього було доволі легко. Ще у нас було передбачене спілкування з тваринами, але ми з подругою, як мешканки міста з найкращим в Україні зоопарком, позадирали кирпи і пішли замість того на каву та ще позаглядали у різні злачні місця.

...

Наступного дня на прогулянку можна було брати з собою валізу, бо погода була саме такою класичною з анекдотів, коли треба вранці одягнути сорочку, кофту, куртку, а потім все по черзі знімати і носити або в торбі, або в руках. Тому, що дуже логічно, я одягнула сукню, а зверху дощовик, китайський, дощовик мого виробництва теж існує, але лише у вигляді тканини. Дощик таки крапав, і це було саме то для блукання парком Шенборна у Воєводино: романтично і поетично. Потім в Лумшорах я нарешті залізла відмокати в чан, давно хотіла спробувати -  не розчарувалася, і, якщо нагода трапиться, обов'язково полізу знову. По поверненні в готель настав час майстер-класу з варіння бограчу. Ну, як майстер-клас. Пан Василь, наш "гід", готував, а зацікавлені особи тинялися навколо з вином, грушовицею або блокнотами і слідкували за процесом. Потім на терасі готельного ресторану накрили стіл, і всі, кого запрошували і кого ні, зібралися на обід.

...

В Мукачеві ми були двічи. Перший раз організованими туристами з класним гідом, який спочатку трохи втомлював своїми інтерактивами в замку Шенборна, але потім, коли ми своєю блискучою ерудицією та критичним мисленням переконали його, що вміємо читати і писати, вже в Паланку поступово перейшли на простіший і цікавіший рівень спілкування. День був доволі жаркий і паркий, але я, як не дивно, вгадала з сукнею і почувалася комфортно. Як я вже казала, в таких місцях гуляти з кваліфікованим екскурсоводом набагато привабливіше. Адже лише в супроводі захопливої розповіді відчуваєш, що місце оживає, наповнюється історичним гоміном та традиційними байками для наївних та не дуже туристів. А сама  Ілона Зріні зі своїми політичними та любовними інтригами надійно стовбить собі місце в якійсь зі звилин мого головного мозку. Нас, звісно, культурним ізмором не візьмеш, тому в замку не залишилося місця, в яке б ми не зазирнули, включно з яскравою виставкою іменитого місцевого художника десь на самому верхньому поверсі. На саме місто часу залишалося небагато, та і вражень на той день було вже достатньо, тож ми пішли смачненько поїсти і, авжеж, випити винця теж. 

To be continued...