Розумні, гарні та вправні :-) Useful fun for needleworkers / Корисні розваги для рукотворниць

About Me

My photo

My life is very simple. "I just wanna live while I am alive..." :-)

29 September 2015

Sewed from Memories



The sewing of this outfit started as the first step to realise my chimerical plan not to buy any new meter of the fabric until my stash is over...:-) I can't say the containing of my "hide" is too big and very interesting but something fascinating may be found. I guess the quality of such home supply is defined mostly by the ideas you can carry out with its help and not by the prices and brands of the fabrics you reserved.


Пошито зі спогадів

Початок роботи над цим вбранням просто мав би бути першим кроком по реалізації мого маячливого плану не купувати жодного нового метру тканини до повного вичерпання... внутрішніх резервів:-) Не можу сказати, що ті запаси такі вже великі та цікаві, але щось гарне можна знайти, до того ж  думаю, що їхня якість визначається можливістю реалізовувати творчі ідеї, а не цінами та брендами наявних тканин.



The pattern #110 made me interested as soon as I saw it in Burda 3/2015. But as I had some doubts about its compatibility with my figure and height, it was decided to use for its sewing something what I had already had and in this way this sateen was chosen. There was 3.5 meters of it, enough for such a garment. And here the first sentiments came to my mind... The fabric was a present from my mum's old friend who once upon a time became mine. She supported me a lot when I lived far from home being a student of a sewing school, besides, many years I spent my summer and winter vacations at her place... I haven't seen her for more than 15 years already but obviously the work with the fabric couldn't help spelling some memories...


Модель №110 зацікавила мене щойно я побачила її в Burda 3/2015. Але оскільки я була не впевнена в її сумісності з моєю фігурою  і зростом, то вирішила, що маю пошити це вбрання з того, що є. Так і було обрано цей сатин, 3,5 метра якого виявилося достатньо для пошиття такої сукні-сорочки. І тут перші сентименти заволоділи моїм сумлінням... Тканина була подарунком від маминої колишньої подруги, яка стала моїм добрим другом. Вона підтримувала мене весь час поки я навчалася в кравецькій школі далеко від дому, і багато років я проводила у неї свої літні та зимові відпустки.  Ми не бачилися більше 15 років, але, звісно, робота з тканиною не могла не навіяти якихось спогадів.



And  while I was thinking over the modifications of the model, the next sentiment just overwhelmed me quite unexpectedly... I decided to apply some finishing to the dress as it is pretty bright and needed some framing.  The mono colour fabric I'd matched for that turned out to be the remnants from my Prom dress (to tell the true, it was meant to be for the Prom but I only cut it then, I sewed it only next year but the name left :-))...  the model was taken from Czechoslovak fashion magazine (either Dievca or Moda... don't remember exactly... I wonder if the magazine is still alive) and had no paper pattern so I drafted it myself... I have neither that dress (gave it to somebody long ago) nor that magazine now but instead I found my picture in that apparel... (the right moment for the sigh... shouldn't I sigh? I guess I haven't changed at all:-))).


А поки я міркувала над змінами до моделі, дуже несподівано нахлинув ще один напад сентиментальності... Я вирішила оздобити сукню якоюсь однокольоровою тканиною, оскільки основна доволі барвиста і потребувала якогось обрамлення. Те, що я підібрала, виявилося залишками від мого шкільного випускного вбрання (насправді, воно мало бути випускним, але тоді я його лише покроїла, пошила вже наступного року, а назва залишилася:-))... Та модель була з чехословацького журналу (або "Dіevca" або "Moda", напевно не пам'ятаю... цікаво чи той журнал ще живий) і не мала викрійки, тому я його конструювала сама... У мене зараз немає ані тієї сукні (віддала комусь кілька років тому), ані того журналу, натомість я знайшла своє фото в тому вбранні... (слушний момент для зітхання... і чого б це я зітхала, я ж ніц не змінилася:-))).




In fact, this model is a shirt dress so has the features of the both kinds of clothing and if the dress part was a quick and simple fun, the shirt - pretty troublesome and took me much more time.
So, cutting. Despite I had enough fabric in length, it is narrow in width (about 95 cm) so I had to refuse from the back pleat. Although I don't think it worsened  the result, maybe it is even better as the fabric is pretty dense.


Фактично, це - сукня-сорочка, тому має ознаки обох видів одягу. І якщо пошиття сукні було швидкою і простою забавкою, пошиття сорочки - досить клопітне зайняття і зайняло набагато більше часу.
Отже, крій. Хоча у мене і було досить тканини в довжину, завширшки вона всього десь 95 см, тому довелося відмовитися від складки по середині спинки. Не думаю, що це погіршило результат, може навіть так і краще, бо тканина  щільна.


What I changed in the pattern - its length. I thought that flying part will be too short if I'm going to wear the dress to work so decided to transfer it  for 12 cm lower along the side and in this way lengthened the dress for the same 12 cm.


Що я змінила в моделі - її довжину. Я подумала, що та відлітна частина буде надто короткою, що носити сукню на роботу, тому перенесла її на 12 см нижче вздовж бокової лінії і так само подовжила сукню на ті самі 12 см.


Besides, as always, to avoid bulging in the middle of the back as my length of the back doesn't correspond the Burda's, I changed the yoke.


Крім того, як завжди, щоб уникнути набігання тканини посередині спинки, оскільки моя довжина спини не відповідає Burda, змінила кокетку.



The first thing I made was the sleeves' plackets. I only made them once a life so considered to be the main pin in the... side. But it turned to be made pretty quick. Such details as separated plackets of any kind, collars and cuffs I always process in the way reversed to the given in the magazine. It means I always start sewing them at first their inside half to the wrong side of the main detail (either sleeve, or front or whatever) and then fold and sew to the right side.


Перше, що я зробила, обробила планку рукава. Я лише один раз в житті її виготовляла, тому вважала головною скалкою в боці. Напрочуд, робота пішла жваво, швидко і без особливих битв з рукавом. Такі деталі, як  будь які окремо покроєні планки, комірці та манжети, я завжди пришиваю в порядку, зворотньому до поданому в журналі. Тобто, спочатку завжди пришиваю внутрішню частину деталі до вивороту основної деталі (рукава, переду, тощо), а потім до лицевої частини.




At first, make a placket.




Спочатку виготовляємо планку.







Then cut the sleeve by the marked line, fold twice, iron and sew.


Потім розрізаємо рукав по нанесеній лінії, двічі підвертаємо, припрасовуємо і пришиваємо.





Now sew the placket to the sleeve. As I've already mentioned, at first to the wrong side, then to the right. Of course, it is my way only, it can be done by  the magazine's instructions as well.



Тепер пришиваємо планку. Як я вже згадувала, спочатку до зворотньої частини, потім до лицевої. Звісно, що це лише мій спосіб. Те саме можна зробити і за інструкцією в журналі.


NB! As it is clear from the picture I haven't got the right-angle placket on the wrong side of the sleeve. It is because I realised much later that the cut and the length of the placket must be the same. Then the triangle between two edges would be included inside the placket. Or the placket should be done shorter.


Тепер, зверни увагу. Як видно з моєї планки, в мене не вийшов рівний прямокутник на звороті, бо я вже потім збагнула, що треба було розріз рукава  робити такої самої довжини, як пришивна планка, а не коротший, тоді б маленький трикутничок між двома краями увійшов в середину планки. Або можна було планку зробити коротшу.


Next step is joining the main parts. Nothing special is here. Follow the instructions and sew the yoke to the back.  But then I work in the above mentioned way. At first I sew the inner yokes to the front parts and then upper ones.

Далі з'єднуємо головні деталі. Тут немає нічого особливого, діємо за інструкцією і спочатку пришиваємо кокетку спинки. А ось тепер я знову роблю,  як згадано вище: спочатку пришиваю внутрішні частини кокетки до передніх половинок, потім - зовнішні.


Now front plackets. I don't like to process these details separated but this time because of  lack of the fabric (to be exact, because of lack of its width to cut them as one single piece) and my wish to add some finishing I had no choice. The button placket is processed in the same way: at first sewed to the wrong side and then to the right.

Тепер планки застібки. Не люблю я обробляти пришивні планки, але через брак тканини (тобто її ширини для цільнокроєних планок) та мого бажання оздобити сукні, вибору у мене не було. З планкою для ґудзиків - жодних проблем. Пришиваємо, як і всі попередні деталі - спочатку до внутрішньої частини детaлі переду, потім до лицевої.



The upper placket is absolutely different. I also processed it in the different from the magazine's way. So nobody shouldn't do the same if he/she doesn't want or like. So work in such an order: at first sew the placket for the button holes along the front edge to the wrong side and then only one edge of the upper one.


Верхня планка - це зовсім інша справа. Я також обробляю її геть в інший спосіб ніж в журналі, тому, якщо комусь мій варіант не подобається, той і не мусить так робити. Отже, робимо в такому порядку: спочатку пришиваємо планку для петель уздовж краю переду зі зворотньої сторони, потім лише один край верхньої частини.


Now make the button holes. And then sew the down placket with holes to the upper across the placket between the button holes. In this way your placket will be steady and you mustn't make any further top stitches to keep it.

Тепер робимо петлі для ґудзиків. А потім пристрочуємо планку з петлями до верхньої частини планки між петлями впоперек планки. таким чином планка вже буде стійкою і не треба потім жодних строчок по верху.








Now cut the seam allowance for the down placket to make the seam thinner and sew the upper placket to the edge of the front part.

Тепер підрізаємо припуск на шов нижньої частини, щоб потоньшити припуск і пришиваємо верхню частину планки вздовж переднього краю лицевої частини переду.


A couple of words about the collar. A piece of advice: after sewing, turning out and top stitching and ironing I recommend to baste the detail in the middle while bend the collar slightly. Іt will help to keep the shape of it when it is ready. And don't  forget to compare the lengths of the front edges of the collar to have them the same.



Декілька слів щодо комірця. Невеличка порада. Після зшивання, вивертання, відстрочування і прасування я б порадила заметати його десь посередині з невеличким закручуванням, це допоможе зберегти його форму.  І не забуваємо перевірити чи однакової довжини краї комірця.





The ready look of the collar (upper and down parts).




Готовий комір виглядає ось так (верхній і нижній).




The collar sewed to the dress in the above mentioned way: at first to the inner side then to the outer.



Комір пришито до сукні в вище згаданий спосіб - спочатку до внутрішньої частини, потім до лицевої.





In the same way sew the cuffs.




В такий самий спосіб пришиваємо манжети.







Can't believe it is ready! Well, let me wear it at once!
At first something more classic - to go to the work. It turned out my old crocheted brooch is the best accessory for this dress. The chrysanthemum was made by this pattern.




Не можу повірити, що я її дошила! Давайте вже вдягати нарешті!
Спочатку щось класичне, щоб ходити на роботу. Виявилося, що найкращим аксесуаром до сукні буде моя давня плетена гачком брошка. Таку хризантему можна сплести за цим зразком.





Now something more relaxed, let's consider it to be not a dress shirt but the tunic. Wear the jeans, made pretty long ago from Burda 2/2007, #120. And add this necklace. Here I am :-)




Тепер щось трохи вільніше, вважатимемо, що це вже не сукня-сорочка, а туніка. Вдягаємо джинси. Пошиті давненько, модель 120 з Burda  2/2007. Додаємо це намисто. А ось і я:-)



I also can try some "folk" idea to embody: the waistcoat by this pattern seems to match the outfit well... Made me think about travelling...



Можна ще і такий собі "фольк" забацати: є у мене  плетена гачком за цією моделлю  желетка. Виглядає гарно.... Щось мене в мандри потягнуло...

2 comments:

  1. ....виходить......час- у мандри!!! Для цього все є!!!

    ReplyDelete