Eos Retro Button-Up Dress, or Art of Manipulation

The talks about manipulations are very popular. By those who are manipulating and who are manipulated; and by psychologists, who explain the latter how bad it is for them (as if we don't know!), and by sociologists and politicians, who are great manipulators themselves, and mass media, of course. The list is probably can be easily prolonged passing from the global stuff to the pretty grounded. My only conclusion from all those talks as well as from own life experience -  everybody can be manipulated. Some of us are influenced harder by the information, others - easier. But as any of us has a weak point, there is always something or somebody who is able to aim at that point to make us do in their way and we still will think we take our own decisions.

For example, if any magazine for dressmakers wants me to buy their edition, they just need to offer the model of the outfit with a kimono with gusset sleeve and I surely will purchase it. Even if this dress is the only one in the issue I would like to sew. Even if the dress requires the amount of fabric I would never buy or even if the pattern has some not flattering my figure details. And all that is just because such a sleeve is one of my weak points when it goes about choosing the patterns:-) 

The jewellery: Apple Blossom set, Spring Mambo bracelet.

Прикраси: набір "Яблуневий цвіт", браслет "Весняний мамбо".

Ретро сукня "Еос", або Мистецтво маніпуляції

Балачки про маніпуляції дуже популярні. Серед тих хто маніпулює і тих ким маніпулюють. І серед психологів, які розповідають останнім як це для них погано (наче ми самі цього не розуміємо!); і серед соціологів та політиків, які самі великі маніпулятори, а ще ж, звичайно, ЗМІ. Перелік, напевно, можна з легкістю подовжити переходячи від глобального до доволі приземленого. Єдиний мій висновок з тих балачок, а переважно з життєвого досвіду, маніпулювати можна будь ким. Деякі з нас піддаються впливу легше, дехто складніше. Але оскільки кожний з нас має якесь слабке місце, завжди знайдеться щось або хтось здатний поцілити в це місце, щоб примусити нас вчинити у потрібний йому спосіб і при цьому ми залишатимемося впевнені, що приймаємо власне рішення. 

Скажімо, якщо якійсь журнал для кравчинь хоче, щоб я купила їхнє видання, їм варто лише запропонувати модель вбрання з рукавом кімоно з ластовицею і я його, без сумніву, придбаю. Навіть якщо ця сукня єдина в числі, яку мені хотілося б пошити. Навіть якщо на неї треба стільки тканини, скільки я ніколи не куплю або навіть якщо модель має деталі протипоказані моїй фігурі. А все тому, що такий рукав - одне з моїх слабких місць при виборі моделі для пошиття :-)

Right on that reason Burda 12/2018 was bought as soon as the dress #118 caught my eye. It is blue in the issue but I saw it in powder colour of gentle rosy hue and imagined myself looking in it like Eos, the goddess of the dawn... It was so lovely in that vision. The model required 3.60 m of fabric, which is out discussion to buy. So I thought it is quite safe to have a magazine at hand just in case :-) And one day I come in the fabric store and see the knits in powder colour of gentle rosy hue and a decent discount for it. I had no chances to resist :-)

Саме з цієї причини було куплено Burda 12/2018 щойно впала в око сукня 118. В журналі вона синя, але я побачила її пудрового кольору ніжно рожевого відтінку і уявила себе в ньому Еос, богинею вранішньої зорі... в тому видінні все було таке гарне. Сукня потребувала 3,60 м тканини, тож я подумала, що буде доволі безпечно мати під рукою журнал просто про всяк випадок :-) І ось одного дня заходжу в крамницю тканин і бачу там трикотаж пудрового кольору ніжно рожевого відтінку і пристойну знижку на нього. Шансів пручатися не було :-)

The sewing started with inserting the gussets. I made a row of stitches around the neck hole to prevent it from stretching as my fabric is although dense but soft knits.

Пошиття почалося з втачування ластовиці. Також я проклала ряд стібків вздовж краю горловини щоб запобігти її розтягуванню, оскільки моя тканина хоча і щільний, проте, м'який трикотаж.

When main details were sewed together, it became clear that when wearing what I got I mostly reminded a not very small rosy cloud  instead of what I'd imagined. The dress had much extra fabric on the sides.

Коли основні деталі було зшито, стало зрозуміло, що вдягнувши сукню, більш за все я нагадую не дуже маленьку рожеву хмаринку замість того, що я собі уявляла. Бокові шви мали забагато зайвої тканини.

But instead to cut the fabric at once, I yet decided at first to process the neck hole and collar and the front edge of the dress and only then think about changing the side lines.

Замість того, щоб одразу обрізати тканину, я вирішила спочатку обробити середній зріз переду, горловину і комір і вже потім подумати про зміни в бокових швах.

After that I cut some fabric along the side seams but still wasn't satisfied with the result. So I unpicked the horizontal seam and removed the gathering and all the extra fabric with it. I also stitched the pleats for about 15 cm down.

I didn't want to make button holes because they not always look neat on the knits so decided to sew plastic transparent snaps. And then I sewed the buttons just as decoration.

Після того зрізала трохи тканини з бокових швів, результат мені все ще не подобався. Тож я розпустила горизонтальний шов і позбулася призбирування і вже потім зрізала всю зайву тканину. Також застрочила передні складки ще на 15 см вниз.

Петлі не хотілося прорізати, тому що на трикотажі вони не завжди гарно виглядають, тому для застібки пришила прозорі пластикові кнопки. А вже потім пришила ґудзики як декор.