Time after time watching fashion shows, I made a conclusion that Boho Skirt is a must-have of this season and planned to make at least a couple of them, one for midseason and one for summer. Now it can be discussed only with heavy irony because any "plan" has never been my strong point and now, both as a word and as phenomenon, has disappeared from my routine use at all. At the moment we only have "now". About on the third day of the war, I decided the right time to learn to squeeze the fear of living under shelling from me came. The first, from what most of us started, was the necessity to go shopping. Then, after reading a plenty of advices from phycologists, I made up my mind that for keeping my mental/soul balance it would be good to do my sewing. The cut on the last pre war weekend skirt was on my table, its design is not complex so I became engaged into the work. On the first day I felt so great hands' quivering that hardly could hold the fabric and managed to do only some basting. Probably in a day the bottom part of the skirt was stitched, next day the lining was cut, during the fourth try almost all the work on the skirt was ready, and in one more day the hem of the skirt and the lining were processed. In few more days I persuaded my mom to take pictures. In a day or two I cut one more garment.
On the photos the skirt is paired with the sweater from the previous post.
Спідниця Бохо
Час від часу переглядаючи покази мод, зробила висновок, що без спідниці в стилі бохо цього сезону не обійтися і запланувала пошити їх не менше двох: одну на міжсезоння, а одну на літо. Зараз про це говорити можна хіба що іронічно, бо слово "план" і раніше не був дуже популярний в моєму лексиконі, а тепер і як слово і як явище в принципі з мого вжитку зник. У нас тепер є лише зараз. Десь день на третій з початку широкомасштабної війни, я вирішила, що мені вже на часі вчитися вичавлювати з себе страх жити під обстрілами. Перше, з чого, мабуть, всі почали - з необхідності виходити за продуктами. А потім, перечитавши купу порад від психологів, я вирішила, що втримати рівновагу мені допоможе заняття шиттям. Покроєна спідниця лежала на столі з останніх довоєнних вихідних, фасон у неї нескладний, тож я стала до роботи. В перший день виявилося, що у мене так тремтіли руки, що я не відчувала тканину, все, на що я спромоглася - це прокласти якусь зметувальну строчку. Мабуть через день - вже змогла прострочити на машинці нижню частину спідниці, наступного дня покроїла підкладку, а за четвертим заходом - вже зібрала все до купи до майже готового вигляду виробу, а ще за день підшила низ спідниці і низ підкладки. Ще за декілька днів вмовила маму зробити фотосесію. А ще за день чи два покроїла ще одну річ.
На фото спідницю скомбіновано зі светром з попереднього допису.
The skirt is model #102 from Burda 04/2017. I don't have the magazine so bought the pattern. I liked it because saving the style this model is not very wide what is good for sewing of not very light fabric. As it was supposed to be worn with a cropped sweater, I decided to refuse from the zipper, instead I added 3+1 for seam allowance cm up on the waist line of the yoke to make 3 cm elastic pipe. As my skirt made of jersey, it let me avoid extra gathering around my waist what I hate since my early teens.
Спідниця 102 з Burda 04/2017. Журналу у мене немає, викрійку купила. Мені вона сподобалася, тому що зберігаючи стиль, спідниця не дуже широка, що важливо якщо шити не з дуже тонкої тканини. оскільки виріб передбачалося носити з вкороченим светром, замість блискавки я додала 3+1 припуск на шов см до верхнього краї кокетки, щоб зробити кулісу для резинки. Оскільки моя спідниця з трикотажу, це мені дозволило уникнути зайвого призбирування навколо талії, чого я терпіти не можу ще з раннього підліткового віку.
As the fabric is synthetic the lining was a must from the very beginning. The yoke of the lining was cut the same of the main fabric as the upper main detail. The bottom part was cut as a single flared detail of quite dense viscose lining.
Оскільки тканина синтетична, підкладка була обов'язковою. Кокетку підкладки покроєно з основної тканини таку саму як і лицева деталь. Нижня частина покроєна як одна кльошона деталь з доволі щільної підкладкової віскози.
As the fabric has a kind of jeans patchwork imitation print, all the seams except the side ones are topstitched as jeans garments.
The elastic pipe is 2 cm wide as I couldn't fine the wider in my stash despite I know exactly that I have it. But it matches well.
Оскільки тканина нагадує таку собі імітацію джинсового печворку, всі шви, крім бокових, відстрочила подвійною строчкою.
Резинка у мене завширшки 2 см, оскільки ширшої не знайшла в запасах, хоча напевно знаю, що десь вона є.
The skirt is worth making indeed. I also hope it will be wearable thanking to its print colour style.
Спідниця варта пошиття. Також думаю, що завдяки кольоровій гамі візерунку вона буде добре носитися.
The sweater was made during winter holidays. Yesterday I managed to persuade my mom to take photos of it. It seems to be a good idea to make a couple of posts devoted to my needlecrafts as, despite every day shootings, we urgently need to feel that life is going on.
On the photos the sweater is combined with Plaid November skirt and a new nameless one. Danube Delta earrings match anything.
Вкорочений светр
Светр сплела на зимових канікулах, але лише вчора вдалося вмовити маму сфотографувати мене в ньому. Зробити пару дописів присвячених моїм рукотворам здається гарною ідеєю, оскільки нам конче потрібно відчувати, що, незважаючи на щоденні обстріли, життя триває.
There is no much to tell about the work on the sweater as, firstly, it is made only thanking to my obsession with the yarn's colour and, secondly, its pattern was chosen not because I love it but because it was the one I could afford to knit of four skeins of this yarn. Thus among the patterns of cropped loose sweaters I had at hand, model #17 from Sabrina 12/2017 became the favourite:-)
Про роботу над светром немає що особливо розповідати оскільки, по-перше, він зроблений лише завдяки моєму захопленню кольором цієї пряжі і, по-друге, його модель було обрано не тому, що вона мені аж так подобалася, а через те, що була єдиною, яку я могла дозволити собі сплести з чотирьох мотків цієї пряжі. Ось так серед моделей вкорочених светрів вільного крою які були у мене під рукою, ця #17 з "Сабріна" 12/2017, стала моєю улюбленою:-)
