The other days Facebook reminded me about five-years ago travelling to Baturyn. At once I thought that this year trips around Cherkashchyna sound in my memories as a sequel of that unforgettable journey. Because if the first route Talne-Legedzyne-Uman-Zhashkov-Butskyi Grad was mostly cultural and relaxing, the second one, Suboiv-Chygyryn-Kholodnyi Yar-the Heart of Ukraine-Valley of Flowers happened to become more spiritual and patriotic. And, despite the flaws of our touristic infrastructure, I do consider this latter one the logical continuation of that Baturin's, at least I felt so while visiting the mentioned above meaningful for our history sights. The days were hot and had to combine the comfort and restfulness to move around in warm and damp weather. The first idea occurred to me was to sew new trousers in frivolous actual but not provocative pink colour. I chose the model #110 from Burda 4/2023. They seemed to match well the textured cotton stretch reminding denim. The pair the trousers I found a couple of blouses in my wardrobe. One of them, made of merry poplin with colourful umbrellas by pattern #106 from Burda 3/2009, many years was among my favourites and waited that particular moment to be worn again:-)
Рожеві штани-кльош
Днями фейсбук видав мені спогади п'ятирічної давнини, а саме: нагадування про поїздку до Батурина. Я одразу ж подумала, що цьогорічні літні відвідування Черкащини звучать у спогадах як сиквел тієї незабутньої мандрівки. Адже, якщо перший маршрут Тальне-Легедзине-Умань-Жашков-Буцький Град був переважно культурно-розслаблюючий, то другий, Суботів-Чигирин-Холодний Яр-Серце України-Долина Квітів, склався більшою мірою духовно-патріотичним і, незважаючи на негаразди нашої туристичної інфраструктури, за відчуттями саме і сприймався мною продовженням подорожі до Батурина. Дні були жаркі і треба було поєднати зручність та комфорт для переміщень в спекотну вологу погоду. Перше, про що я подумала, це пошити в дорогу нові штанці, легковажного актуального, але не такого щоб око виривало рожевого кольору. Обрала модель кльош #110 з Burda 4/2023. Подумалося, що вони добре виглядатимуть з фактурної бавовни стреч, дуже схожої на денім. До штанців в гардеробі знайшлися пару блузок для комбінування. Одна з них, з веселого барвистого попліну в парасольки, дуже давня, але одна з найулюбленіших, #106 з Burda 3/2009, чекала саме на той особливий момент, щоб її знову одягнули:-)
The model is simple and quick to make thanking to the zipper in the side seam. One more of its advantages is the anatomically proper designed waist line. It's clear from the phot that the back waist line is higher than the front's, however, the ready the trousers fit gorgeously.
Модель проста і швидка в пошитті завдяки застібці в боковому шві, до її переваг також належить анатомічно правильна побудова лінії талії: на фото добре видно, що в крої лінія талії спинки помітно вища ніж передньої частини, проте, готові штани мають гарну посадку.
The story of the earrings has nothing in common with Crete, actually. I just read that the author had been inspired by the used beads' names which made her think about Greece. Then I thought, "Oh, yeah, I also used to travel there and have a couple of photos from the hotel and looking at them I can see something Greek in the earrings, too" :-) But the real story is different. Some years ago I lost one of the earrings made to complete one of my favourite dresses. I loved that garment and wore it quite a lot so decided to make a different pair of earrings to match the dress. The pattern by Debora Hodoyer from Bead & Jewellery Issue 80 was chosen and the specific beads, arcos and minos were bought. But I postponed work several times until the dress got small and I cannot wear it anymore thus the only thing I am able to do is to recall the happy moments on Crete. I even think the latter is much better because the new dress can be made again but to relive those moments one more time is impossible.
Ранок на Криті
Історія сережок, насправді, не має нічого спільного з Критом. Я лише прочитала, що авторку надихнули назви намистин які зародили в ній думки про Грецію і я подумала: "ОК, я там теж колись подорожувала і у мене є пара фоток з готелю і роздивляючись їх, я теж можу побачити в сережках щось таке грецьке" :-) Але справжня історія геть інша. Декілька років тому я загубила одну з сережок створених доповнити одну з моїх найулюбленіших суконь. Мені те вбрання дуже подобалося і носилося воно доволі активно, тож я вирішила сплести нову пару прикрас до сукні. Обрала зразок від Debora Hodoyer з Bead & Jewellery Issue 80 і закупила особливі намистини аркос і мінос. Але роботу все відкладала і відкладала, а тепер сукня на мене стала замала тож, дивлячись на сережки, тільки і залишається як згадувати про щасливі дні на Криті, а це може і на краще, бо сукню можна і нову пошити, а ось повторити ті миті - вже ні.
