If one of my previous projects was inspired by stubbornness, this one - is the product of following the intuition... and I am not sure if the border between those sources of inspiration is definite enough :-)
My first attempt to make the dress happened more than two years ago. But then I changed the intention in favour of the other model. I chose different design but saved the paper pattern and it meant I hoped to come back to it some day.
The issue was the enormous quantity of the necessary fabric. They mention at least 2.70 m. But the cutting supposes huge remnants of the material. I don't like such good for nothing leftover. Besides, now, when the outfit is ready, it is clear that fabric must be not just well draping but thin at the same time.
Let's be honest, the photo in the magazine doesn't flatter the dress. I chose this pattern not because I liked it on the model but because I understood by the technical draw in the instruction how nice it could be. The dress has one of my favourite details - a kimono sleeve with a gusset (we call it here "one-single-piece-cut" sleeve with a gusset). It also has a wonderful draping detail of the boat neck hole. Thanking to the latter and the right fabric it feels as if the dress flows from your shoulders and wreathes you in a soft gentle wrap. The feeling strengthens with the fabric pattern that casts thoughts about some romantic blizzard of lilac petals. So tell me if there was any reason not to sew the dress after the main trouble vanished? :-)
Сукня з віскози, або Чи варто слідувати інтуїції
Якщо один з моїх попередніх проектів з'явився на світ завдяки впертості, то цей - результат слідування інтуїції.... і я не впевнена, чи існує визначена межа між цими двома джерелами натхнення :-)
Вперше я спробувала пошити цю сукню трохи більше ніж два роки тому. Але змінила намір на користь іншої моделі. Обрала інший дизайн, але викрійку залишила, і це означало, що я збиралася колись до неї повернутися.
Капость була в величезній кількості необхідної тканини. В журналі вказано щонайменше 2,70 м. Але крій передбачає якісь невимірні залишки тканини. Мені таке не подобається, якщо ті залишки ні до чого не придатні. Крім того, зараз, коли вбрання вже готове, зрозуміло, що тканина має не лише добре драпіруватися, але водночас бути тонкою.
Будьмо чесними, фото в журналі не надто лестить цій сукні. Я її обрала не тому, що вона мені сподобалася на моделі, а тому що за технічним малюнком в інструкції, я зрозуміла, якою гарною вона може бути. Сукня має одну з моїх улюблених деталей - цільнокрійний рукав з ластовицею. Також по переду вирізу човником у неї чудове драпірування. Завдяки останньому та правильній тканині почуваєшся наче сукня струменить з плечей і м'яко та ніжно огортає тебе. Відчуття посилюється візерунком тканини, що навіює думки про якусь романтичну заметіль бузкових пелюсток. Тож скажіть, чи була у мене хоч одна причина не шити цю сукню після того, як її головна проблема зникла ?:-)
So I managed to make the dress from 1.80 m of the fabric. I just cut the back part of the sleeve and cut it separately. That's all. Then before sewing the dress I stitched the details and go on processing as with the single detail. As the fabric pattern is quite pied and dense, the seam is not seen on the ready item but saving of the material is great indeed.
Отже мені вдалося пошити сукню з 1,80 м тканини. Я просто відрізала задню частину рукава і викроїла її окремо. Оце і все. Потім перед початком роботи зшила деталі спинки і вже далі обробляла як одну. Оскільки візерунок тканини строкатий і щільний, шов у готовому вбранні майже непомітний, а економія матеріалу - величезна.
The dress is made by the pattern 104 from Burda 12/2013. The fabric is stretch blend of viscose (rayon) and p/e.
Сукню пошито за моделлю 104 з Burda 12/2013. Тканина - суміш віскози з поліестром з домішками еластану.
This time the sewing was not very smoothly. The dress needed extra fitting because it turned out to be very loose. I did those changes only after the dress was almost ready but it is easier to explain on the paper pattern. So, all the side lines should be decreased along the waist at least for 1.5 cm. If you like it tight, you can enlarge the number.
Цього разу без ускладнень не обійшлося. Сукня потребувала додаткової підгонки тому що виявилася дуже вільною. Всі ці зміни я зробила, коли вона була майже готова, але краще пояснити це на паперовій викрійці. Тож, всі бокові лінії варто звузити хоча б на 1,5 см по лінії талії. Якщо подобається щось тісніше, можна і більше.
The main crash was the centre back. After sewing a zipper, the dress got a wavy silhouette good for a camel's cape. I picked the zipper out, cut the extra fabric and sewed the centre back seam without a zipper and it didn't influence the comfort of putting the dress on at all. That's why I recommend not to make it too tight at the waist: you can't omit a zipper then.
Головна невдача спіткала центральний шов спинки. Щойно було вшито "блискавку", сукня отримала хвилястий силует накидки для верблюда. Я випорола "блискавку", зрізала зайву тканину і прострочила шов без неї. І це жодним чином не вплинуло на зручність вдягання сукні. Якраз тому я рекомендую не занадто звужувати сукню по талії: тоді не можна буде відмовитися від "блискавки".
To top stitch the front pleat the special presser foot can be used. To tell the true, I used it only once when, after buying the sewing machine, tasted all the pressers they added to it. And from that my experience it was obvious that without a certain skill it wouldn't be too simple. But it is not so hard as well. As for me, the main idea is to fix the presser foot as securely as possible in order the ruler (that hook) not to wobble and the fabric not to glide.
Щоб відстрочити складку по переду, можна скористатися спеціальною лапкою. Чесно сказати, я нею користувалася лише один раз, коли після купівля швейною машинки, пробувала всі лапки, які до неї додавалися. І з того досвіду було зрозуміло, що це не так вже і просто і потрібна якась навичка. Але так само, це і не так вже і складно. Як на мене, головно якнайміцніше закріпити лапку, щоб лінійка (той гачок) не вилітав і тканина не ковзала.
As the back consists of two parts and was cut right from the angle, it wasn't needed to reinforce it with interfacing. The front must be, the extra interfacing can be cut later.
Оскільки спинка складається з двох частин і розрізана прямо з кутка, вона не потребувала зміцнення прокладкою. Передня частин - обов'язково. Зайвий прокладний матеріал можна пізніше зрізати.
When sewing a shoulder seam, the cut on the front facing was made.
Коли зшивала плечовий шов, надсікла обшивку передньої частини.
No comments:
Post a Comment