Like a Piece of Heirloom Earrings

If I ever had any, of course... When I bought these rivioli and was matching the seed beads for making the bezel, on some reason I fancied how the ready earrings would look if I had got them as an heirloom from any of my grand grandmas. One of them I saw a couple of times. It was an old-aged woman, who read without glasses at her eighty; small and gaunt, worn with hard work hands and wearing a very neat kerchief, she was sitting on an ancient bed in the shadow under the tree... And her portrait had nothing in common with an old dark chest, in which grandchildren find various treasures... No. But the image of another grandma, which I have never seen in my life and just heard about her only a thing or two surely could inspire for such visions. She was in origin from Poltava and before met her Polish fiance, was a, what is now called, self-employed: she travelled around, stayed in different families and while staying made clothes for the household and in this way earned for living. At least the family legend says so. 
Why I thought about that, I don't know but at last for beading the bezel I chose this darkish as if touched with patina bronze seed beads that spell some dream about a mysterious chest, where such earrings for a great granddaughter had been stored since unknown times.

Сережки "Як з бабусиної скрині"

Як би така скриня у нас в родині була, звісно... Коли я купила ці ріволі і підбирала колір бісеру для оздоблення, то чомусь уявляла, якби виглядали готові сережки, якщо б дістались мені в спадок від однієї з моїх прабабусь. Одну з них я ще застала живою: це була старенька, яка читала без окулярів майже до вісімдесяти років. Маленька і сухенька, з  виснаженими від важкої праці руками і завжди в дуже охайній хустинці, вона сиділа на старому ліжку у тіньочку під деревом... Цей образ якось не в'язався зі старою скринею, в якій онуки знаходять різні "скарби"... Ні. А ось образ іншої прабабці, яку я в житті не бачила та і чула про неї  всього декілька речей, міг би надихнути на такі думки. Вона була родом десь з Полтавщини і, до того як зустріла свого нареченого поляка, заробляла тим, що мандрувала по різних усюдах, зупинялась в хатах різних людей і, поки жила в тих оселях, шила хазяєвам одяг. Принаймні, так розповідає родинна легенда. 
Чому мені думалось про таке, я не знаю, але врешті решт для оздоблення я обрала цей темнуватий наче вкритий патиною бронзовий бісер, що навіює видіння про стареньку скриньку, в який  з давніх часів зберігалися ось таки сережки для правнучки.

It is my first attempt and experience to bead a bezel and I guess it is pretty successful. And it is not so complex as I expected it would. The most important to watch or to read a few tutorials to understand the common idea of the beading. You can find a lot of them, as for me, I like this one and for the triangular stone. Most or maybe all of the tutorials recommend to use  seed beads of different size and shapes - the contrast actually gives the shape for the bezel, some tutorials depict the bezel for a certain size so you have to think on your own about the numbers of seed beads and rows. I only had our mostly spread Czech seed beads 10.0 so had to improvise.

Це моя перша спроба і досвід з виготовлення такого цапу для ріволі і досить успішна. І до того ж це не настільки складно, як я очікувала. Найважливіше - подивитись декілька, або багато, різних МК по темі і зрозуміти загальну ідею нанизування. Таких МК є дуже багато, мені подобається ось цей і цей (для трикутного каменю).  Більшість, а може і всі, МК вимагають використовувати бісер різної форми і розміру: контраст якраз і утворює форму для ріволі; деякі МК описують цап для ріволі певного розміру або форми, тому доводиться самому міркувати над кількістю бісеру і рядів нанизування. У мене був лише найбільш поширений у нас чеський бісер №10, тому мусила імпровізувати.

It seems to me the best piece of heirloom I could get from that my great grandma, is my passion to create different things. And for saving such treasure I need no chest...






Здається, найкращий спадок, який я могла отримати від тієї прабабці, це моя пристрасть до створення різних речей. А щоб зберігати такий скарб, жодної скрині не потрібно...