The projects can be different. Some of them are made quickly, at one breath with much of enjoyment from the process and the outcome. Some projects are being thought over for a long time with changing ideas, and the outcome is far from what you had planned to do before the work started. I could probably name a couple more variants but right now want to tell about the one which is presenting here. It is the case when you like everything: the model, the fabric, the fitting, the outcome but you try so much to do your best that eventually overdo and spoil the work.
The fabric was bought specially to make a skirt matching the sweater in the photo. I remember I was sure I would make the skirt quickly as it takes much less time than knitting. But the sweater is ready since last February and the skirt since last Saturday :-)
Рожево-сіра спідниця-олівець в клітинку
Проекти бувають різні. Деякі виконуються швидко, на одному подиху, з великим задоволенням від процесу і результату. Деякі обмірковуються довго, зі зміною ідей, а на виході отримуєш щось зовсім не те, що збиралася шити перед початком роботи. Мабуть змогла б назвати ще декілька варіантів, але зараз хочу розповісти про той, який представляю тут. Це коли тобі все подобається: і тканина, і модель, і як сидить і що виходить, але ти так стараєшся зробити як найкраще, що зрештою псуєш роботу.
Тканину було куплено спеціально, щоб пошити спідницю до светра на фото. Пам'ятаю, що була впевнена, що пошию спідницю швидко, оскільки на це іде набагато менше часу ніж на плетіння. Проте, светр готовий ще з минулого лютого, а спідниця - з минулої суботи :-)
To get a balanced outfit with a loose sweater the skirt had to be a kind of pencil. I looked through all my magazines and chose pattern #105 from Burda 11/2013. As the skirt is bias cut and I didn't want to have troubles with check control along the seams, I decided to sew the pipes into them. And as for me, it turns to be a really good idea.
Щоб отримати збалансоване вбрання зі светром вільного силуету, спідниця мала бути типу олівець. Я переглянула всі свої журнали і обрала модель 105 з Burda 11/2013. Оскільки спідницю покроєно навскіс і морочитися зі співпадінням кліток у швах не хотілося, я вирішила вшити в них кант. Як на мене, це виявилася справді гарна ідея.
When I tried the skirt on, the fitting was great and nothing told me about anything wrong. After sewing a zipper, the back seam became stretched beneath the zipper. I wasn't aware of it until the skirt was ready, and then I felt it and saw in the mirror. Thus now I have either to rip the lining, zipper, seam, and cut the extra fabric along the waist and then compile all those again or to wear the clothes covering my fail.
Коли я приміряла спідницю, посадка була чудова і нічого не натякало на якесь неподобство. Після вшивання блискавки, задній шов під нею розтягнувся. Я цього не усвідомлювала поки спідниця не була готова, а потім відчула і побачила у дзеркалі. Тож тепер я маю або відпороти підкладку, випороти блискавку, шов та відрізати по талії залишок тканини, а потім все це зшити знову, або носити одяг, який прикриватиме мою невдачу.
Along the waist the skirt was pretty wide, I was afraid of something like that actually happened with the back seam so decided to add one more dart instead to deepen front darts or take more fabric into the piped seams; then sewed the lining and then looked into the instruction. The skirt turned out to have a waistband, I mean in the magazine. Mine doesn't.
По талії спідниця була доволі широка, тож я вирішила зробити додаткову виточку, оскільки боялася, що станеться щось на кшталт того, що сталося зі швом задньої частини, тож не хотіла поглиблювати виточки переду або забирати більше тканини в шви з кантами; потім пришила підкладку, а потім подивилася в інструкцію. Виявилося, що у спідниці є пасок по талії, я маю на увазі в журналі. У моєї немає.
This week we were shelled awfully again and the fear came back very quickly so this time my sewing was not just plunging into the hobby but also a kind of the quick treat the balance if it is really possible to restore it ever in general. As I mostly have no plans what to sew, only ambitious intention to live about 300 or 500 years to use all my stash, the choice of the project was spontaneous. However, the pattern and the fabric were matched long ago, right after getting Burda 11/2022, by that moment I'd already had this knits in my stash, and the decision was made in favour of dress #120 at the first glance on the magazine's photo.
The fabric is two-layerd knits, its right side is melange of red brick colour and dark grey or black with a bit fluffy surface. The wrong side is smooth but prone to getting snags in it which are invisible on the right. I had a couple indeed before knew this fact. The fabric is quite popular here and can be found in different colours but it was my first experience to work and wear it.
I also planned to make a piece of jewellery to complete the garment but the set of necklaces and earrings Lvivsky Square matched it very well so I didn't have to postpone the wearing the dress. I was ready to go out as soon as the work was over.
Трикотажна сукня з паском
Цього тижня нас знову жахливо обстріляли і страх дуже швидко повернувся тож цього разу моє шиття було не лише занурення у хобі, але також щось на кшталт можливості швидко відновити баланс, якщо таке взагалі можливо. Оскільки планів що я буду шити у мене переважно не буває, а є лише амбіційний намір прожити років 300-500, щоб використати всі запаси тканини, вибір проекту був спонтанний. А ось вибір викрійки та тканини був визначений давно, одразу після отримання випуску Burda 11/2022, на той момент у мене вже був цей трикотаж і рішення на користь сукні 120 було зроблене з першого погляду на фото в журналі.
Тканина - двошаровий трикотаж, його лицева сторона меланжева, суміш красно-цегляного та темно-сірого або чорного з трохи пухнастої поверхньою. Зворотна сторона - гладенька, схильна до утворення затяжок яких з лиця не видно. Перед тим як я про це дізналося, вже пару зробила. Тканина тут доволі популярна і її можна знайти в різних кольорах, але у мене це перший досвід і роботи з нею і носіння.
Щоб доповнити вбрання я хотіла зробити нову прикрасу, але набір намист та сережки "Львівський квадрат" добре пасують до сукні, тож мені не довелося відкладати одягання сукні, я була готова виходити щойно роботу було закінчено.
I also like the pullover #121 by this pattern and thought about making it, too, but as the dress was first, I decided to take the sleeves from the pullover for it because of the fabric's great drape.
Мені також сподобався пуловер за цією викрійкою і я думала його пошити теж, але оскільки сукня вийшла першою, вирішила взяти для ней рукава від пуловеру, тому що тканина дуже гарно драпірується.
The facing was topstitched for 5 cm from the neck hole.
Обшивку відстрочила на 5 см від краю горловини.
So, are you ready for sea voyage? I am. Actually, it means that being overwhelmed with memories and emotions, I yielded the temptation and bought a few brooch kits from Charivna Myt again. And more than that, one of them is already ready although they've been delivered only this week. This time it's so gorgeous, chic, and sparkling that deserves to be defined not just plain Dolphins but Baroque Style Dolphins :-)
Брошка "Дельфіни"
Ну що, готові до морської подорожі? Я точно готова, хоча насправді це лише означає, що переповнена спогадами та емоціями, я поступилася спокусі та знову купила декілька наборів для виготовлення брошок від "Чарівної миті". Більш того, одна з них вже готова, хоча доставка була лише цього тижня. Цього разу вона така яскрава, сяюча і чарівна, що одразу видно, що не просто якісь звичайні "Дельфіни", а "Дельфіни в стилі бароко" :-)
Embroidering the brooch took me two evenings and today the full compiling, which usually takes no more than about an hour, took half a day. I guess it because the beading of the edges happened to be troublesome. As it clear from the photos both of the outlines, inner and outer, are quite winding and, probably, I had to cut less inside to make the process easier. On the other hand, as it is it looks better.
На вишивання брошки пішло два вечори, а сьогодні, щоб все зібрати до купи, витратила ще пів дня, хоча зазвичай на це іде плюс-мінус година. Думаю тому, що обшивка країв була проблематична: як видно з фото обидва контури, і зовнішній і внутрішній, доволі звивисті і, мабуть, щоб полегшити собі роботу, варто було менше вирізати всередині, хоча так як є виглядає краще.
I haven't had the feeling I'm making magic when beading for a long time, and these earrings really making me think about Enchanting Fairy Tales on winter nights. They are ornate and mesmerising. So many epithets in one post are not often can be heard from me and it proves I'm enjoying the outcome absolutely.
The earrings are made by Sari Pendant pattern from Jayashree Paramesh, Beadwork October/November 2012.
Сережки "Чарівна казка"
У мене вже давно не було відчуття, що творю якусь магію, коли щось плету, а ці сережки справді навіюють думки про чарівні казки зимової ночі. Вони багато прикрашені та гіпнотичні. Стільки епітетів в одному дописі від мене чуєш нечасто, тож, безумовно, я в захваті від цієї роботи.
Сережки виготовлені за зразком "Sari Pendant" від Jayashree Paramesh, з Beadwork October/November 2012.
As it's clear from the pattern's name, the earrings are just a shortened version of the pendant which I had never intended to bead as it seemed too pretentious and not relevant to every day use (it sounds ridiculous really, when it stopped me?:-)). Besides, together with the earrings, the set would require too many expensive 3 mm bicones. But after finishing the work, I wanted to make it at once no matter how many chances to wear that pendant I would have. However, as only the materials I had were used, and the central rivolis were bought few years ago specially for this pair, it hardly ever happens. On the other hand, who knows... :-)
Як очевидно з назви моделі, сережки - це лише скорочена версія кулону, який я ніколи не збиралася плести, тому що він мені видавався занадто претензійним і недоречним для щоденного вжитку (звучить смішно справді, коли мене це зупиняло? :-)). До того ж, разом з сережками, набір потребував би багато дорогих біконусів 3 мм. Але закінчивши роботу я одразу захотіла сплести той кулон безвідносно кількості нагод його надягнути. Проте, оскільки використані лише ті матеріали які у мене були, а центральні ріволі купувалися спеціально для цих сережок декілька років тому, навряд чи це колись трапиться. З іншого боку, хто зна... :-)
Today I have already taken down the Christmas tree. But when I was putting it in the beginning of December, was thinking over making a new dress to Christmas holidays. The model had to be the simplest because all the festive time we worked a lot and intensively so it was obvious that I wouldn't have either time or enthusiasm to sew something intricate or complex. Finally, I had neither strength nor inspiration to sew even the simplest model and the garment was made in a week after New Year's day :-) But the idea to choose the pattern was the same: an elementary dress that is attractive thanking to the fabric. Thin sheer weightless jersey was chosen for the sewing. The fabric has delicate shining effect because of lurex threads across the fabric. The pattern is Knipmode #2112-04 (#4 from Knipmode 1/2022). It is an elementary pattern really and I simplified it even more having refused from the front drop neck hole as at once was planning to wear the dress with Starry Night Necklace and Earrings because the previous dress made specially to match the jewellery, was given to the person who has the corresponding size :-)
Трикотажна сукня "Золотава невагомість"
Сьогодні нарешті розібрала ялинку. А коли я її встановлювала на початку грудня, обдумувала сукню, яку збиралася шити до Різдвяних свят. Вибір моделі мав був найпростішим, тому що всі свята були робочим часом і дуже напруженим, тож очевидно було, що на щось складне та хитромудре у мене не буде ані часу, ані наснаги. Зрештою, на щось найпростіше теж натхнення та сил не знайшлося і сукня пошилася вже на другому тижні після Нового року :-) Але ідея вибору моделі не змінилася - щось просте, але привабливе за рахунок тканини. Для пошиття обрала дуже тоненький прозорий невагомий трикотаж з легким сяянням, ефект який утворюється завдяки ниткам люрексу протягнутим впоперек тканини. Модель cукні Knipmode 2112-04 (#4 з Knipmode 1/2022). Це справді дуже проста модель, яку я ще спростила відмовившись від вирізу краплі, тому що сукню одразу планувала носити з намистом та сережками "Зіркова ніч", адже попередню сукню, пошиту під ті прикраси, вже довелося віддати комусь, кому вона була б за розміром :-)
Knipmode patterns are for the women of 172 cm height. I am 165 so had to shorten the length for 3 cm between breast and waste lines but lengthened the dress for 10 cm. Иге However, their sleeves fit me well and need no changes, I noticed that when making grey V-neck top.
Neck and arm hole edges reinforced with interfacing stripes.
Моделі з Knipmode розраховані на жінок 172 см зросту, а я 165, тож мала вкоротити викрійку на 3 см між лініями грудей та талії, в той самий час подовжила сукню на 10 см. Проте, рукава в їхніх викрійках мені добре підходять і не потребують жодних змін, я це помітила коли шила сірий топ з вирізом мисом.
Зрізи горловини та пройм зміцнені смужками прокладки.
As the fabric is transparent, I lined the dress.
The garment is very light and airy, in fact, I don't feel it when wearing the dress, as you see without lining it weighs only 125 g :-)
Оскільки тканина прозора, сукню поставила на підкладку.
Вбрання дуже легке та повітряне, я і не відчуваю сукню на собі, коли вдягаю, як бачите без підкладки вона важить лише 125 грамів :-)
The skirt #106 was destined to be sewed from the first sight as the model in the magazine is made of the jersey in the same colour, and when I saw the preview of Burda 4/2023, I was thinking over the skirt to match the blouse I was going to sew to take part in the challenge #sewaprilblouse23. I even registered on Instagram for the the sake of that but the cut blouse is still in the bag waiting for the next April, or just for the right time to be finished. Instead I've already got the skirt which pairs greatly with my Pepper Blouse made without any challenges and which I wear actively this season. The fabric also has a story, it is a suit jersey dense and thick enough with moderate stretch. I had about 2.5 m of it and when russian invasion started, it was one of the pieces I used to black out as during almost the whole first year of the Big war we could switch on the light for only urgent necessity and lived like moles most of time. So when that regime was over, I decided to make something beautiful of those materials would be a good symbolic idea. And here it is. I've already worn it a couple of times but as much as I like how the skirt fits and suits me, and how comfortable it is, I'd rather not put it off :-)
Спідниця 106 була приречена на пошиття з першого погляду, оскільки модель в журналі пошита з трикотажу такого самого кольору, і, коли я побачила перший огляд Burda 4/2023, саме обмірковувала фасон спідниці, яка мала б доповнити блузку, яку я збиралася пошити беручи участь у челенджі #sewaprilblouse23. Заради того я навіть зареєструвалася в Інстаграмі, але покроєна блузка і досі лежить у мішку, мабуть в очікуванні наступного квітня або просто свого часу, щоб її дошили. Натомість у мене є спідниця, яка прекрасно поєднується з моєю "перченою" блузкою, яку я пошила без жодних челенджів і цього сезону частенько одягаю.
Тканина теж з історією. Це достатньо товсте і щільне, з помірним стречем костюмне джерсі. У мене його було десь 2,5 м і коли почалося російське вторгнення, воно стало одним з відрізів, які я використовувала для світломаскування оскільки майже весь перший рік великої війни ми могли вмикати світло лише за нагальної потреби тож більшість часу жили як кроти. Коли цей режим закінчився, я вирішила, що було б гарною символічною ідеєю пошити щось красиве з тих відрізів і ось маю собі. Вже декілька разів одягала її, але воліла б не знімати - аж так мені подобається і як на мені ця спідниця сидить і як вона мені пасує:-)
Підхожі аксесуари - два намиста "Перчинки" та "Ялинка".
I sewed the skirt with pleasure. I didn't measure how much fabric I used exactly but what is left probably would be enough for a waist or shorts. I followed the instruction. The sewing is not hard as the fabric is dense. The waist edge is reinforced with firm interfacing tape.
Шила спідницю з задоволенням. Не міряла, скільки точно в мене залишилося тканини, але на якійсь жилет або на шорти має вистачити. Слідувала інструкції. Пошиття нескладне, оскільки тканина щільна. Зріз по талії зміцнений жорсткою флізеліновою стрічкою.
Despite I like the goldish buttons on the model's pockets in the magazine, for my hips it is more practical to sew the ones in the hue of the fabric.
Хоча мені сподобалися золотисті ґудзики на кишенях моделі в журналі, для моїх стегон ґудзики в тон тканини більш практичні.
I decided to line the skirt but as my lining is not stretching, I cut every detail about 2,5 cm wider than the main parts.
Вирішила посадити спідницю на підкладку. Але оскільки підкладкова тканина тут не еластична, кожну деталь покроїла десь на 2,5 см ширше ніж основні частини.
Generally, I like sewing coats despite the fabrics used for that are not those easy to work with. Besides, how many coats does a person need? Actually, as many as you want but as for me, I always have one winter coat and one demi-season. I've also got a cape for warm autumn days: it's an old one with an unsolved mystery why I wear it only in autumn even as there're a lot of pleasant sunny chilly days in spring, but it is as it is. A short demi-season coat is to wear when the weather lets do it through the entire cold season, and a kind of a raincoat which doesn't protect me from rain unless an umbrella is open above my head :-)
This new item is a kind of demi-season as it's made without warmer only lined with viscose. The fabric is heavy and dense, and looks especially bright on the grey and overcast background of our winter days. I bought it having on my mind the idea of sewing a kind of relaxed belted overgarment, and, after looking through plenty of patterns, chose PDF Burda #6704. The features appealed to me and caused the decision in its favour are the side seams shifted to the front, shawl collar, and moderate loose silhouette with not a deep wrap. A good accessory to match the coat became the hat from the previous post.
Пальто із букле вільного крою з паском
Взагалі, я люблю шити пальта хоча тканини, з яких вони шиються не назвеш простими в обробці. Та і зрештою, скільки людині потрібно пальт? Насправді, стільки, скільки хочеш; щодо мене, у мене завжди є одне зимове пальто і одне демісезонне. Також маю накидку для теплих осінніх днів - їй вже багато років, але я для мене досі загадка, чому я одягаю її лише восени, адже навесні теж багато приємних сонячних прохолодних днів, але так вже склалося. Коротке демісезонне пальто одягається протягом всіх холодних пор року, якщо погода дозволяє це робити, і такий собі плащ, який захищає від дощу лише, коли над головою розкрита парасолька :-)
Це нове, теж демісезонне, тому що пошите без утеплювача, лише на віскозній підкладці. Тканина важка і щільна, і особливо яскраво виглядає на фоні наших сірих похмурих зимових днів. Купила її маючи на увазі пошиття саме такого верхнього одягу вільного крою з паском, і, переглянувши купу моделей, обрала цю PDF Burda #6704. Деталі, які мене привабили і зупинили відбір на користь саме цієї викрійки: пересунуті наперед бокові шви, комір шалькою і помірний вільний силует з неглибоким запахом. Гарним доповненням до пальта став мій капелюх з попереднього допису.
Besides adding the lining, I also reinforced the coat along the shoulder, front, armhole, and pocket edges, and the facing. Not let the front edge become open while wearing the coat, the front edge is also reinforced with interfacing ribbon.
The sewing took 3m x 140 cm of the fabric. The length of the coat is 120 cm.
Крім додавання підкладки, також зміцнила плечові, краї рукавів, переду, кишень та підборти. Щоб краї пілочок не відкривалися поки пальто носиться, їхні краї додатково зміцнені клейовою стрічкою.
На пошив пішло 3м х 140 см тканини при довжині пальта 120 см.
As the fabric is very thick and dense, to make the front edges thinner the seam of joining the facing must be pressed open. Actually, it's always must be done when sewing coats or jackets but who cares if the fabric is not of so rough texture.
Оскільки тканина товста і щільна, щоб краї бортів були тоншими, шов з'єднання з підбортом треба розпрасувати. Назагал, для пальто і жакетів так завжди треба робити, але кого це хвилює, коли тканина не такої грубої текстури.
Joining the seams of the upper collar and under collar. I made it with hands as my sewing machine had no chance to stitch the seams together (by the way, I always make it with hands :-)).
З`єднання швів верхнього і нижнього комірів. Я це робила вручну, тому що моя швейна машинка не має жодного шансу прострочити їх разом (крім того, я завжди це роблю вручну :-))
How to line the coat, I told several times in the posts devoted to sewing coats and jackets so I don't want to repeat it.
The fastening is not supposed to be here but I yet sewed two snaps to keep the fronts on the spot.
Як пришивати підкладку, вже розповідала декілька разів в дописах про пошиття пальт і жакетів, тож повторюватися не хочу.
Застібка по моделі не передбачається, але я все ж таки пришила дві кнопки, щоб тримали пілочки на місці.
It is a well known shape of the hat but one day after Kalush Orchestra won Eurovision, on some Spanish speaking needlecrafts channel I saw the video telling about how either to crochet or sew the hat being worn by the front man and they called it "Stephania" by the name of their song. I liked the idea, it made me smile and I decided if I ever made alike hat, it would be a nice name for it. The pattern #125 was taken from Burda Special Lyubly Shyty (I Love Sewing, Ukrainan edition by BurdaNordic License) 3/2019. It was a quick work to create an accessory to pair my new coat. Despite I lined the item with heating fabric, the ears are not protected so the hat is not enough warm for me to wear when the temperature is around or below zero outdoors. But I do love what I get both how it looks and feels :-)
Капелюх з букле "Стефанія"
Це добре відома форма капелюха, але після того як Kalush Orchestra виграли Євробачення, на якомусь іспаномовному ютуб каналі я побачила відео як чи то пошити, чи сплести гачком капелюх, який носить їхній соліст, і дівчата назвали його "стефанія". Мені та ідея сподобалося, вона викликала посмішку, тож я вирішила, як шитиму колись таку шапку, то теж її так назву. Модель 125 взяла з "Burda Special. Люблю шити" 3/2019. Це була швидка робота по створенню доповнення до мого нового пальта. Хоча я утеплила шапку слімтексом, вуха залишаються не захищені, тож для мене шапка не достатньо тепла, щоб носити її коли на вулиці температура біля чи нижче нуля. Але насправді мені подобається, що у мене вийшло: і як капелюх виглядає і як я в ньому почуваюся :-)
Besides, anyway "stephania" sounds much better than "bucket" what is a real name of this design :-)
Крім того, в будь якому випадку, "стефанія" звучить набагато краще ніж "відро", яке і є справжньою назвою капелюху такого крою :-)
I am glad I have two more ready things from summer to share here as it always happens that I mostly have either no or a little chance to sew in autumn. This year the situation is worse, I already have four cut projects on my table what is absolutely impossible for me. Even if I ever have the one postponed, it suppresses my will to come back to the sewing during months. If it goes this way further, I am afraid to pile up the cut projects instead of sewing them, can become my new hobby along with collecting patterns and fabrics.
My brightest impression this year are from Cherkashchina and most summer projects were made inspired by my trips around it. This one here is a top made, as we say here, "by a quick hand". The piece of the fabric was bought specially to make a top matching these trousers. I just wanted to make something weightless defined by hot and damp weather. It was a perfect idea as, while wandering about Chygyryn I, in fact, forgot what I was wearing and could focus on the scenery entirely. And, trust me, there is a lot what to see there!
Топ нашвидкуруч з тканини купоном
Пощастило, що з літа у мене залишилося пару пошитих речей, про які варто тут розповідати, оскільки, як правило, восени у мене переважно немає часу шити. Цього року ситуація з цим погіршилася, бо у мене на столі лежать чотири покроєних речі, а це для мене не те що незвично - це неможливо: якщо я колись і відкладаю якійсь проект, то потім це подавляє мою волю до шиття на місяці. Тож, якщо так і далі піде, то, боюся, що накопичування покроєних речей перетвориться на ще одне захоплення разом з колекціонуванням тканин та викрійок.
Мої найяскравіші враження цього літа з Черкащини і більшість проектів натхненні саме моїми мандрівками по цьому регіонові. Тут йдеться про топ пошитий, як то кажуть, нашвидкуруч. Відріз тканини був куплений спеціально для пошиття топу до цих штанів. Я просто хотіла зробити щось невагоме для прогулянок у вогку спекотну погоду. Це була прекрасна ідея, оскільки поки бродили Чигирином, я забула, у що була одягнена і цілком зосередилася на тому, що бачила навколо, а подивитися там, повірте, є на що!
Initially, my idea was to use pattern #6325 but when arranging it on the fabric, it's got clear it wasn't enough so I cannot say I use any pattern in full; the neck hole was widened and that's all. Having tried the top on, I saw that its shapelessness baggy look needs the fold on the shoulder to make the top look much better.
Одразу мала намір використати викрійку 6325, але розкладаючи деталі, стало очевидно, що викрійку як слід розкласти не вдасться, тож не можу сказати, що використала хоч якусь; виріз горловини був розширений - оце і все. Примірявши топ, побачила, що його мішкуватий безформний вигляд потребує складки на плечі для більш пропорційного вигляду.
The other days Facebook reminded me about five-years ago travelling to Baturyn. At once I thought that this year trips around Cherkashchyna sound in my memories as a sequel of that unforgettable journey. Because if the first route Talne-Legedzyne-Uman-Zhashkov-Butskyi Grad was mostly cultural and relaxing, the second one, Suboiv-Chygyryn-Kholodnyi Yar-the Heart of Ukraine-Valley of Flowers happened to become more spiritual and patriotic. And, despite the flaws of our touristic infrastructure, I do consider this latter one the logical continuation of that Baturin's, at least I felt so while visiting the mentioned above meaningful for our history sights. The days were hot and had to combine the comfort and restfulness to move around in warm and damp weather. The first idea occurred to me was to sew new trousers in frivolous actual but not provocative pink colour. I chose the model #110 from Burda 4/2023. They seemed to match well the textured cotton stretch reminding denim. The pair the trousers I found a couple of blouses in my wardrobe. One of them, made of merry poplin with colourful umbrellas by pattern #106 from Burda 3/2009, many years was among my favourites and waited that particular moment to be worn again:-)
Рожеві штани-кльош
Днями фейсбук видав мені спогади п'ятирічної давнини, а саме: нагадування про поїздку до Батурина. Я одразу ж подумала, що цьогорічні літні відвідування Черкащини звучать у спогадах як сиквел тієї незабутньої мандрівки. Адже, якщо перший маршрут Тальне-Легедзине-Умань-Жашков-Буцький Град був переважно культурно-розслаблюючий, то другий, Суботів-Чигирин-Холодний Яр-Серце України-Долина Квітів, склався більшою мірою духовно-патріотичним і, незважаючи на негаразди нашої туристичної інфраструктури, за відчуттями саме і сприймався мною продовженням подорожі до Батурина. Дні були жаркі і треба було поєднати зручність та комфорт для переміщень в спекотну вологу погоду. Перше, про що я подумала, це пошити в дорогу нові штанці, легковажного актуального, але не такого щоб око виривало рожевого кольору. Обрала модель кльош #110 з Burda 4/2023. Подумалося, що вони добре виглядатимуть з фактурної бавовни стреч, дуже схожої на денім. До штанців в гардеробі знайшлися пару блузок для комбінування. Одна з них, з веселого барвистого попліну в парасольки, дуже давня, але одна з найулюбленіших, #106 з Burda 3/2009, чекала саме на той особливий момент, щоб її знову одягнули:-)
The model is simple and quick to make thanking to the zipper in the side seam. One more of its advantages is the anatomically proper designed waist line. It's clear from the phot that the back waist line is higher than the front's, however, the ready the trousers fit gorgeously.
Модель проста і швидка в пошитті завдяки застібці в боковому шві, до її переваг також належить анатомічно правильна побудова лінії талії: на фото добре видно, що в крої лінія талії спинки помітно вища ніж передньої частини, проте, готові штани мають гарну посадку.
The story of the earrings has nothing in common with Crete, actually. I just read that the author had been inspired by the used beads' names which made her think about Greece. Then I thought, "Oh, yeah, I also used to travel there and have a couple of photos from the hotel and looking at them I can see something Greek in the earrings, too" :-) But the real story is different. Some years ago I lost one of the earrings made to complete one of my favourite dresses. I loved that garment and wore it quite a lot so decided to make a different pair of earrings to match the dress. The pattern by Debora Hodoyer from Bead & Jewellery Issue 80 was chosen and the specific beads, arcos and minos were bought. But I postponed work several times until the dress got small and I cannot wear it anymore thus the only thing I am able to do is to recall the happy moments on Crete. I even think the latter is much better because the new dress can be made again but to relive those moments one more time is impossible.
Ранок на Криті
Історія сережок, насправді, не має нічого спільного з Критом. Я лише прочитала, що авторку надихнули назви намистин які зародили в ній думки про Грецію і я подумала: "ОК, я там теж колись подорожувала і у мене є пара фоток з готелю і роздивляючись їх, я теж можу побачити в сережках щось таке грецьке" :-) Але справжня історія геть інша. Декілька років тому я загубила одну з сережок створених доповнити одну з моїх найулюбленіших суконь. Мені те вбрання дуже подобалося і носилося воно доволі активно, тож я вирішила сплести нову пару прикрас до сукні. Обрала зразок від Debora Hodoyer з Bead & Jewellery Issue 80 і закупила особливі намистини аркос і мінос. Але роботу все відкладала і відкладала, а тепер сукня на мене стала замала тож, дивлячись на сережки, тільки і залишається як згадувати про щасливі дні на Криті, а це може і на краще, бо сукню можна і нову пошити, а ось повторити ті миті - вже ні.
I intended to make a type of a skirt like this model #117 from Burda 7/2023 quite long and even was thinking about self-drafting because it is not quantum physics at all but while I was meditating on that, Burda provided me with the desirable pattern and it pushed the process a lot :-) For the sewing I chose either denim or 100% cotton twill with very ornate whimsical print in blue hues and called the skirt Tavria as traditional Tavriysky painting inspired me to choose this special fabric, and to visit our famous Mykolaiv Zoo for the sake of what the skirt was created. Our zoo is considered to be the best in Ukraine, at least it's said so here, and whoever is asked where a tourist can go in our city, the zoo will be number 1 in the list. Number 2 was swimming-pool Vodoley but it was destroyed during the shelling and if it is ever restored, nobody knows. The zoo suffered a lot, too. It takes no time to come across the traces from the rockets and cassette missiles hits. The animals survived and the zoo, finally, was opened thanking to the help of very many people from around the world. I must admit I hadn't been there for a long time. In my childhood I remember to be sorry about the beasts, who seemed not to feel comfortable in their enclosures. But now I and my friend were excited indeed. Two 50+ ladies were wondering around the area about three hours and had no moment of boredom! Our zoo is really worthy both its fame and attention, and the people working there deserve honour and grace. So what with Tavriysky painting? The point is I wanted to visit the zoo as soon as saw they had organized a kind of a tiny skansen, a typical south backyard inhabited with domestic animals, with a hut painted with plenty of blue colours, and the equipment of a hardworking farmer. And Tavriysky painting itself became the visit card of Mykolaiv region. That's the inspiration :-)
Спідниця з асиметричною застібкою "Таврія"
Давно хотіла пошити таку спідницю, подібну до моделі 117 з Burda 7/2023, навіть думала самій змоделювати, бо це ж зовсім нескладно, але поки думала, Burda вже забезпечила викрійкою і це дуже прискорило процес :-) Для пошиття я обрала чи то джинс чи то саржу з дуже вітіюватим складним візерунком в блакитних тонах і назвала цю модель "Таврія", бо саме Tаврійський розпис надихнув на вибір тканини, а ще на відвідування нашого знаменитого зоопарку для чого я цю спідницю і пошила. Зоопарк наш вважається найкращим в Україні, принаймні, у нас так кажуть, і кого б ви не запитали куди б туристу податися в Миколаєві, зоопарк буде на першому місці, на другому раніше був басейн "Водолій", але він був зруйнований під час обстрілів, і чи його відновлять - невідомо. Зоопарк теж постраждав, сліди від касетних снарядів та ракет довго шукати не доведеться. Звірі вижили і зоопарк зрештою відкрився завдяки допомозі багатьох людей з різних країн. Маю зізнатися, я давно вже там не була. З дитинства запам'яталося, що звірів було шкода, здавалося, що їм там затісно і незручно. Але зараз ми з подругою були в захваті. Дві пані 50+ проблукали по парку майже три години і ні на мить не знудилися. Вартий такі наш зоопарк своєї слави та уваги, а люди, які там працюють, шани та вдячності. До чого ж тут Таврійський розпис? Так мені ж саме і захотілося піти до зоопарку як побачила, що вони організували крихітний скансен: типове південне подвір'я з хатиною розписаною в синьо-блакитних відтінках, з домашніми тваринками та домашнім приладдям працьовитого господаря. А сам Таврійський розпис тепер вважають візитівкою Миколаївщини. Отаке буває натхнення :-)
.jpg)
There is not much to tell about the sewing as it took just a few hours to make. But there's the thing I can't explain, when the skirt is spread out flat on the table, it's clear that all the details are even and has the same length and width but when I am wearing it, the beneath front part is seen a little as if it is longer than the upper part. I sewed a snap in the middle but it didn't help. I saw that only on the photos so have no will to unpick the work and change something but nevertheless.
Instead the skirt turned out to pair well with plenty of blouses in my wardrobe what could be a real fun to play. E.g. with old blouse #120 from Burda 3/2001, or Blue Roses linen one, and Lvivsky Square earrings, or Pink Lake tunic.
Немає особливо що розповідати про пошиття, бо на нього пішло декілька годин. Втім, є дещо, чого я не можу пояснити. Коли спідниця лежить розкладена на столі, видно, що всі деталі рівні по довжині та ширині, а коли я її одягаю, нижня частина переду трохи виглядає з під верхньої наче вона довша. Я це побачила лише на фото, тож не маю волі пороти роботу і щось змінювати, проте що є, то є. Натомість, виявилося, що спідниця добре поєднується з багатьма блузками в моєму гардеробі, що може бути гарною розвагою, як немає чого робити. Скажімо, зі старою блузкою #120 from Burda 3/2001, чи лляною "Блакитні Троянди", та сережками "Львівський квадрат" чи тунікою "Рожеве озеро".
.jpg)
